вівторок, 30 січня 2018 р.

У середу, 24 січня,  Радехівською місцевою прокуратурою Львівської області в м. Буськ проведено координаційну нараду керівників правоохоронних органів району, на якій розглянуто питання щодо стану злочинності, протидії корупції, розслідування та розкриття злочинів на території Буського району Львівської області протягом 2017 року. Про це «Буський портал» проінформував керівник Радехівської місцевої прокуратури радник юстиції Микола Друзюк.

  За підсумками наради прийнято постанову та розроблено спільні заходи, визначено конкретні завдання на найближчий час, які сприятимуть реальному впливу на стан законності на території Буського району. Хід виконання передбачених у постанові заходів взято на контроль Радехівської місцевої прокуратури. 
У квітні в Україні стартувала урядова програма «Доступні ліки», яка дозволяє громадянам отримувати низку препаратів безкоштовно або з невеликою доплатою. Програма діє на ліки від серцево-судинних захворювань, діабету ІІ типу та бронхіальної астми.

    Згідно з показниками Державного бюджету України на 2018 рік на продовження дії програми «Доступні ліки»  для Львівської області передбачили фінансовий ресурс у сумі 65 млн 302,4 тис гривень, з яких 30 000,0 тис гривень розподілено на адміністративно - територіальні одиниці області.
    Мета програми «Доступні ліки» – забезпечити кожного громадянина України необхідними лікарськими засобами, які покращать якість їхнього життя і запобіжать виникненню ускладнень та передчасної смертності.
1. Як отримати безкоштовні ліки?
1. Зверніться до лікаря та отримайте правильно виписаний рецепт.
2. Завітайте до аптеки з позначкою «Доступні ліки» 
3. Отримайте ліки безкоштовно або з частковою доплатою за рецептом.
Вартість ліків повністю або частково оплачує держава.
       2. Чому саме ці категорії захворювань?
    Механізм відшкодування вартості ліків (реімбурсації) поширюється на серцево-судинні захворювання, діабет ІІ типу та бронхіальну астму.
    Пріоритетність надали лікуванню цих хвороб, оскільки саме вони найбільше впливають на показники смертності населення або суттєво знижують якість життя пацієнта та ефективно лікуються на амбулаторному рівні.
     3. Де пацієнт може обміняти рецепт на ліки?
   Це може бути будь-яка аптека, що підписала договір з місцевим органом влади.
   Шукайте аптеки з такою позначкою: https://goo.gl/2KaRpp
  Карта (оновлюється): https://goo.gl/dCEMCw
  4. Що робити, якщо в аптеці закінчились безкоштовні ліки, або ті, що відшкодовуються?
1. Пацієнт може зачекати, поки ліки надійдуть в аптеку.
2. Пацієнт може звернутись в іншу аптеку.
3. Пацієнт може обрати іншу торгову марку та доплатити різницю.
    5. Що потрібно знати лікарю?
    Лікар має виписати пацієнту рецепт на лікарський засіб, який відповідає його стану.
   Для ефективного використання бюджетних коштів рецепт виписують не за комерційною назвою, а на основі міжнародної непатентованої назви (МНН) діючої речовини ліків.
    В аптеці пацієнт може вибрати – отримати найдешевший лікарський засіб безкоштовно, або обрати іншу торгову марку, доплативши певну суму.
    6. Які ліки пацієнт може отримати безкоштовно, а за які потрібно доплачувати?
   Реєстр оптово-відпускних цін визначає максимальну ціну препарату, який може взяти участь в урядовій програмі «Доступні ліки».
   Держава компенсує вартість найдешевшого лікарського засобу, який подав заявку на участь в програмі «Доступні ліки». Тобто, такий препарат пацієнт матиме змогу отримати безкоштовно.
   Дорожчий препарат, ціна на який не перевищує граничну референтну, пацієнт може отримати, доплативши різницю між мінімальною ціною та роздрібною ціною обраного препарату.
   Ліки, ціна на які перевищує референтну ціну в 5 сусідніх країнах, не підпадають під програму відшкодування.
    7. Чи може пацієнт отримати безкоштовні ліки без рецепта?
   Уряд не буде обмежувати вільний ринок ліків. Якщо пацієнт бажає придбати випробувані ним ліки, не маючи рецепта від свого лікаря, – він може це зробити у будь-якій аптеці.
    Проте у такому випадку аптека не матиме підстав для того, щоб відпустити даний лікарський засіб безкоштовно або зі знижкою.
    З усіх питань звертайтесь на урядову «гарячу лінію» 15-45

понеділок, 29 січня 2018 р.

  Cьогодні, 29 січня в День Пам’яті Героїв Крут у всіх куточках країни український народ вшановує пам’ять молодих борців за волю, полеглих під залізничною станцією Крути. Ця битва стала символом героїзму та відданості Українській державі й національній ідеї, а її дата – 29 січня 1918 року – днем національної трагедії. 


  З метою вшанування пам‘яті борців за волю України, виховання в підростаючого молодого покоління  почуття патріотизму та гордості за героїчне минуле та сьогодення свого народу в усіх територіальних громадах Буського району за участі представників влади, громадськості, депутатів місцевих рад, учасників АТО, волонтерів, молоді, працівників культури,освіти, спорту відбулися відповідні тематичні заходи, покладання квітів до пам’ятних місць, пов’язаних із встановленням української державності та поховань загиблих учасників АТО.

  Зокрема, сьогодні керівники органів влади Буського району - голова райдержадміністрації Петро Мороз та голова районної ради Богдан Глова, їх заступники, громадські активісти, учнівся молодь та педагоги двох загальноосвітніх закладів Красного - шкіл №1 і №2, учасники Народного ансамблю "Січові стрільці" зібралися на залізничній станції Красне, аби взяти участь у Всеукраїнській акції - флешмобі до 100-річчя героїчного бою під Крутами. 
   Очільники Петро Мороз та Богдан Глова перед початком акції розповіли присутнім про історичне значення цієї героїчної та водночас трагічної події січня 1918 року, закликали повсякчас пам'ятати про оборонців молодої Української держави, брати приклад і завжди бути готовими стати на захист своєї країни.
Учасники флешмобу, тримаючи в руках державні прапори та тематичний банер, виконали на залізничній платформі станції Державний Гімн України та Гімн українських націоналістів «Зродились ми великої години..».
   Опісля у приміщенні Буської дитячої музичної школи відбувся районний захід, в якому взяли участь представники влади, військові, школярі, освітяни, громадськість та ЗМІ. 
   Ведучі заходу Любов Огороднік та Євген Ярема декламували вірші, зачитували спогади людей. До слова були запрошені голова Буської райради Богдан Глова, голова Буської РДА Петро Мороз, учасник АТО Ігор Генза, учасник АТО, волонтер Сергій Бондаренко та  голова районної ради організації ветеранів України у Буському районі Володимир Луженцов.
    На початку свого виступу голова Буської районної ради Богдан Глова зупинився на передумовах відомого в українській історії бою біля станції Крути.
    Зокрема розпочав з темної сторінки історії для тогочасної молодої української держави, а саме такою подією є прихід до влади в Росії більшовиків 25 жовтня (за старим календарем), 7 листопада (за новим) 1917 року в результаті Петроградського перевороту. Прийняття Українською Центральною Радою ІІІ Універсалу, який проголошував Українську Народну Республіку в складі Росії не вирішував проблеми. Більшовики в будь-якому випадку були незадоволені і розпочали наступ на Україну. В грудні 1917 року окупували український Харків і проголосили там УРСР з центром в Харкові та почали збирати 30-ти тисячну армію для походу на Київ. Паралельно організовували в Києві чисельні повстання проти української влади. В цій ситуації 9 січня (за тогочасним старим календарем), 22 січня (за новим) 1918 року Українська Центральна Рада приймає ІV Універсал у якому проголошує незалежність Української Народної Республіки, зокрема від Росії і закликає усіх на боротьбу з більшовиками. Ця ситуація уже й юридично ввела УНР у війну з «червоним» окупантом. Зі сходу наступали біля 20 тисяч більшовиків під керівництвом Офсієнка, а з північного сходу біля 6000 матросів та червоногвардійців під командуванням Михайла Муравйова, який пізніше очолив наступ на Україну усіх загонів. Та, як зазначив Богдан Глова, ситуація з українською армією на той час була плачевна. Якщо літом 1917р. вірних Центральній Раді військ було біля 300 тис., то в січні 1918р. біля 15 тис. Агітація більшовиків була значно кращою і в цьому плані, як і зараз, українська влада програвала Росії. Вірною залишилась молодь, здебільшого молоді студенти. Тому студенти Київського університету ім.. св.. Володимира, та Київського народного університету почали створювати Студентський курінь січових стрільців, до якого пізніше приєднались учні старших класів Київської гімназії. Військової підготовки у них практично не було. 26 січня 1918р. прийшло повідомлення з-під Бахмача від командира Гончаренка про негайну потребу опору більшовикам і уже на другий день прибула перша сотня Студентського куреня. Оскільки в Бахмачі вже було біля 2000 прихильників більшовиків, то 28 січня вирішили зайняти оборону біля станції Крути. Зібрали біля 300 чоловік з Студентського куреня, до яких пізніше приєднались ще біля 80 козаків «Вільного козацтва». Тобто всього вояків біля 400. До того ж були погано озброєні з однією гарматою на саморобному бронепоїзді. З самого ранку 29 січня матроси почали наступ. Бій тривав 5 годин, поки не закінчились снаряди і не почали закінчуватися патрони. Багатьох хлопців взяли в полон. Зокрема в полон потрапила вся розвідгрупа з 30 чоловік. Усіх їх більшовики розстріляли, так більшовиків рознервував український опір. Перед розстрілом українські студенти заспівали гімн України.    За словами історика Богдана Глови, сучасники дискутують про те, чи перемога це чи поразка. Проте напевно можна сказати, що цей бій дав змогу виграти час, адже українці ще й розібрали рейки, що затримало наступ військ Муравйова на Київ на 4 дні. За цей час українській владі вдалося підписати Брест-Литовський мирний договір. Тобто таким чином вдалося наразі врятувати молоду українську державу. Коли 19 березня 1918 року загиблих під Крутами перепоховали на Аскольдовій могилі, Михайло Грушевський оголосив їх героями України. Підводячи підсумки, Богдан Глова провів паралелі між вищезгаданими історичними подіями та сучасною війною на Сході України, де як і колись українські бійці вмирають за Україну, б’ючись по суті з тим самим ворогом, і для яких бій під Крутами є тим самим прикладом незламної боротьби за незалежність України 100 років тому. То ж потрібно такі заходи проводити, щоб пам’ятати і вшановувати своїх героїв. Розказувати про це молодому поколінню українців.
   У заході також взяли участь відомі творчі колективи Буського району ("Куди йдеш", народний ансамбль "Січові стрільці", народний хоровий колектив працівників культури та інші.
  Завершився захід спільним виконанням пісні «Боже великий, єдиний нам! Україну храни».
Понад сотня дітей з Буського, Бродівського та Золочівського районів Львівської області оглянули новітні зразки озброєння та бойової техніки, взяли участь у військо-спортивній естафеті та пройшли урочистою ходою центром міста Золочів.

    Про це повідомили в Західному регіональному медіа-центрі Міноборони.
    Школи, учні яких стали переможцями конкурсів було нагороджено піврічною передплатою на газету Міністерства оборони України «Народна армія».
    «Кожного року наша організація Ветеранів Україні організовує подібні заходи в межах району, – розповів голова районної ради організації ветеранів України Буського району Володимир Луженцов. – Та в цьому році виникла ідея об’єднати кілька районів і провести таку акцію серед  кількох навчальних закладів». 
   Надалі ветерани планують проводити низку військово-спортивних заходів, присвячених виводу військ з республіки Афганістан, Дня Незалежності України та інших визначних дат. За словами ветеранів, вони дослідили, що після систематичного проведення військово-патріотичної підготовки у військкоматах значно збільшується кількість охочих підписати контракт на військову службу. Крім цього, організація ветеранів проводить чималу роботу з реабілітації військовослужбовців, що повернулися з АТО.

Фото: Західний регіональний медіа-центр Міноборони

субота, 27 січня 2018 р.

У Львівській облдержадміністрації оцінювали роботу районів області за кількома показниками. Про це повідомляють у прес-службі ЛОДА. 

   У п’ятницю, 26 січня, під час наради голови ЛОДА Олега Синютки з головами райдержадміністрацій було оголошено рейтинг районів. Оцінювали їх за основними критеріями: фінансові показники, робота промислової галузі, охорони-здоров’я, розвиток культури, дошкільна та позашкільна освіта, ринок праці, інвестиції, якість освіти. 
  Найкращими районами виявились Стрийський, Городоцький, Пустомитівский райони.
 НайгіршимиСколівський, Турківський та Дрогобицький. Серед міст обласного значення найкращими були Львів та Моршин, останні місця зайняли Борислав та Червоноград.
   Буський район посів у рейтингу 10 сходинку із 20 районів Львівщини.

пʼятниця, 26 січня 2018 р.

Матеріал, опублікований на сайті «Буського медіа порталу» про гральні заклади під маскуванням лотерей у Буську, викликав резонанс у місті. На публікацію першими відреагувало керівництво Буської районної ради. Керманич відомства Богдан Глова надіслав лист до Буського відділення Камянка- Бузького відділу поліції ГУНП у Львівській області щодо перевірки фактів грального бізнесу в Буському районі. 

   У листі йдеться:  «Доводимо до Вашого відома, що 25 січня 2018 року на інтернет - ресурсі Буський медіа-портал https://busknew.blogspot.com/2018/01/blog-post_69.html була опублікована стаття під назвою «У Буську лотереї перетворили на заборонений гральний бізнес», у якій наведені факти наявності грального бізнесу в м. Буськ, Львівської області (копія публікації додається). Враховуючи вищевикладене, просимо провести детальну перевірку зазначених фактів щодо наявності забороненого законом грального бізнесу у цих закладах та повідомити Буську районну раду про наслідок таких перевірок, а також притягнути винних до відповідальності».
 Нагадаємо, місцевий активіст Володимир Типило розповів, що йому вдалося поспілкуватися із «клієнтом» одного із таких закладів у місті. Той розповів, що для постійних клієнтів закладу є свої бонуси. Так, якщо у Вас закінчилися кошти Вас «запишуть на хрестик» до зарплати, крім цього «касир» може Вам запропонувати алкогольні напої, які розливають лише тим, кого добре знають.
  У соцмережах активно обговорюють проблему. Наразі лише Буська районна рада першою відреагувала на ситуацію і звернулась у правоохоронні органи, однак на їхньому місці мала б першою відреагувати Буська міська рада, адже лотереї знаходяться на території міста!
Наша історія починається у Буську, невеликому провінційному містечку Австрійської імперії. У маленькій дерев’яній хатинці, де проживав відомий єврейський лікар Лео Шепс, народився син, якого назвали Моррісом (Моріц, Moritz Szeps) (1834–1902).

   Саме він стане найвідомішим уродженцем міста за всю його історію.
   У “Галицькій Венеції” (так називали Буськ) було 60 мостів, дві старовині дерев’яні церкви, синагога, палац графів Бадені та найстаріший в Україні єврейський цвинтар (кіркут). Це було багатонаціональне місто, де проживали євреї, поляки та українці…
   Успішно закінчивши медичний факультет Львівського університету він у 1854 р. переїжджає до Відня, де розпочинає кар’єру журналіста. У своїх статтях він обстоює ідеї лібералізму та гуманізму, виступаючи за союз із демократичною Францією, проти консервативної Німеччини, що йшло в розріз із тодішньою політичною думкою в Австрії. Його кар’єра стрімко прямує вверх і з часом він стає редактором та співвласником двох найпопулярніших віденських газет: “Morgenpost” та “Neues Wiener Tagblatt”.
    Саме профранцузька позиція Морріса та активна політична діяльність звела його з Жоржем Клемансо – одним з найвідоміших французьких політиків ХХ ст., котрий двічі був прем’єр-міністром Франції та очолював Паризьку мирну конференцію, яка вирішувала питання повоєнного врегулювання у Європі після І світової війни (1914–1918). Але це все буде у майбутньому, адже наприкінці ХІХ ст. Жорж Клемансо був лише депутатом французького парламенту (хоч і дуже популярним).
     Одного разу, коли Жорж Клемансо був на відпочинку у Карлових Варах (Чехія), Морріс Шепс запросив свого друга провідати разом з ним могилу свого батька Лео Шепса у Буську, на що Жорж охоче погодився, воліючи поближче познайомитись із культурою такої дикої для нього Східної Європи. Ця подорож й лягла в основу його роману “У підніжжі Синаю” (“Au Pied du Sinaï”), який він опублікував у 1898 р., а окрема частина книги була присвячена його враженням від відвідин міста Буська.
    Подальша доля Морріса Шепса склалася вельми успішно. Він став знаменитим письменником у Європі. Його донька Софія була одружена на Полі Клемансо, браті Жоржа Клемансо. Морріс ніколи не заперечував свого єврейського походження і не соромився свого місця народження. До своєї смерті у 1902 р. він часто відвідував Буськ для вшанування могили свого батька.
    Нижче подано переклад першої частини твору про приїзд до Буська Жоржа Клемансо, де він описує свої перші враження від містечка.
    Буськ – закинуте село[1] на краю Галичини, недалеко від російського кордону, яке було збудоване з дерева і бруду. В уражених проказою хатках “сипалась” штукатурка, а на дерев’яних балках виднілися тріщини і щілини, які пробували закрити кусками шкіри чи ганчірками.
    Болотистими вулицями міста по гатці (напрудку) їхали вози, котрі хиталися з боку в бік примушуючи підстрибувати на соломі змучених мандрівників. Міськими вуличками блукали не тільки люди у брудних чоботях, але й качки та гуси.
   Далі автор подає перелік народів, що проживали у місті[2]] Здалеку, у міському тумані, виднілися обриси знесилених євреїв, очі яких сіяли Талмудом. Збоку проходили русини [українці], грубе волосся яких подібне до овечої шерсті, з котрої був зроблений їхній одяг.
   Тут також можна зустріти монголів чи калмиків – червоних, світлих чи чорних людей з масивними щелепами, вилиці яких різко виступали за плоскими носами. Їхні маленькі вузькі очі дивилися на світ із виснажених облич […] Слов’яни різноманітного походження були одягнені у довгі білі плащі. Їхні зіркоподібні блакитні очі сіяли фальшивою невинністю. Це отаборена Азія, яка раптово зупинилася посеред багнюки[3]. І на завершення картини – посеред відкритої рівнини за містечком можна було побачити наметовий табір, навколо якого дрімав натовп чорних, напівголих циган.
   На додаток до лелек, гусей і качок, Буськ населяють євреї. Це неохайні, неспокійні, але ввічливі люди, які працюють у різних галузях промисловості та торгівлі. Бідність цих людей зашкалює. Ніхто не знає, чи вони усвідомлюють її чи ні. Вбогі та сумні, але з невеликою посмішкою на обличчі. Можливо, вони й справді є щасливими.
   Євреї проживають в окремому кварталі цього села (містечка). Це великий паралелограм зеленого болота забудований маленькими халупами [хижами] з яких долинає огидний шум і гамір. Стежини дивакуватих форм пронизують увесь квартал. Вони зроблені з дерев’яних колод на яких іноді сидять люди. На окраїні кварталу (штетлу) жовтошкірі єврейські діти з пейсами та великими очима від радості бавляться качками на купі гною.
    Дивні єврейські домогосподарки, одягнені в незрозумілі прикраси, носили відра від яких йшов неприємний запах. Через відкриті двері убогих осель виднілися їхні жалюгідні “ліжка”, зроблені з напівгнилої соломи, навколо яких лежало перегниле сміття.
   Один польський губернатор Австрійської монархії розповідав мені, що євреї, за своїм характером є активними, працелюбними людьми. Своїми спритними руками вони заробляють собі на життя, задовольняючись малим. Це терплячі люди, здатні до найдивовижнішої витривалості, а з іншого боку вони неймовірно наполегливі. Будучи амбіційними, смиренними, сором’язливими та невблаганними, їх звинувачують в силі волі, яку вони зберігають вже 4 тисячі років. Від євреїв залежні й польські магнати, і бідні селяни, адже вони є універсальними посередниками у торгівлі.
   Скоріш за все йдеться про Казимира Бадені, який був графом, намісником Галичини, прем’єром Австро-Угорщини та найбільшим поміщиком в окрузі. Існують перекази про те, як Казимир Бадені розмовляв з місцевими євреями на ідиші та підтримував бідних євреїв, звільняючи їх від податків.
   Граф казав: “Коли я хочу щось купити чи продати, я змушений кликати місцевого єврея. Він вміє торгувати та має контакти з різними купцями країни, а його зацікавленість в мені, як в клієнті, є гарантією того, що моє замовлення буде виконано швидко і якісно. У Галичині немає жодного великого землевласника, який не був би змушений звертатися за послугами до “дітей Ізраїлю”. Хочу зазначити, що цей магнат володіє 60 тисячами гектарів землі[4], більша частина якої покрита лісами.
    Я думаю, що ще не настала година революції у цьому краї, яка б [забрала] ці великі галицькі латифундії [у їхніх власників] і поділила на маленькі парцелі (частини) [для простолюдинів]. Я й сумніваюся, що хтось взагалі думає про це. Галичанин, будь-то єврей чи слов’янин, звик до бідності. Сама ж Галичина є повністю аграрним краєм, де сільське господарство приносить власникам хоч і невеликий, але прибуток. Водночас, прості селяни, які працюють на панів, змушенні просто виживати. Але кожен з них задоволений своєю долею. У цьому й полягає фаталізм їхньої азійської крові.
   Палац Бадені. На даний час ця пам’ятка архітектури стоїть пусткою і поступово руйнується.
   Палац графа [Бадені] завжди заповнений великою кількістю прислуги. Він оточений красивим парком, через який тече річка [Західний Буг, яка в кінці парку з’єднується з р. Полтвою]. Тут відчувається дикий контраст між аристократичними газонами та садами, які постійно доглядаються прислугою та тією убогістю, яка починається за стіною маєтку.
   Місцеві порекомендували мені відвідати руську (українську) церкву. Підійшовши до церкви ми [з Моррісом] зневажливо відкрили ворота та зайшли у недоглянутий сад, зустрівши там високого старця у чорному одязі та солом’яному капелюсі, який захоплено курив свою довгу люльку. Це був священик [Омелян Петрушевич, батько майбутнього президента ЗУНР Євгена Петрушевича]. Він мав красивий, гладкий та рельєфний череп немовби в орла, а його лагідні голубі очі сіяли дитячим поглядом.
    Зустріч Клемансо та Шепса із Омеляном Петрушевичем біля церкви. Ілюстрація з твору “У підніжжя Синаю” Жоржа Клемансо. Автор малюнку – Анрі де Тулуз-Лотрек.
   Побачивши нас клірик, який був хорошим курцем, поклав свою трубку у невелику сумку, яка висіла на стовпці. Після взаємних привітань він зголосився супроводжувати нас до церкви. В полі, по якому ми йшли, росли кількасотлітні дерева, в тіні яких ховалася скромна церква [св. Параскеви] з нефарбованою черепицею на даху. Поряд із священним храмом знаходився сарай з арками та велика дерев'яна дзвіниця.
   Збудований ще понад 300 років тому, сьогодні храм святої Параскеви опинився перед загрозою знищення.
   Інтер’єр церкви був оздоблений розкішними варварськими зображеннями, якими старий клірик сильно гордився. Він показував нам вишиті золотом одежі, чудову ризу (богослужбовий одяг) минулого століття з квітковим орнаментом (XVIII ст.) акцентуючи увагу на тому, що це французька тканина. Після цих слів я собі уявив, що можливо якийсь костюм з придворних французького короля Людовіка XV (1715–1774) потрапив в це тихе місце, благочестиво спокутуючи гріхи свого колишнього господаря.
   Потім цей старець наївно змушував нас захоплюватися маленькою каплицею. Він казав, що збудував її з грубого дерева, яке він самостійно обробляв простим ножем довгими зимовими вечорами. В той самий час десятки селян прийшли до нас і з радістю накрили стіл поділившись з нами своїми наїдками. Опісля того, ми знову зайшли до церкви. Проходячи повз вівтар ми побачили на підлозі маленьку дерев’яну коробку. Це був дитячий гріб. Коли всі зайшли до храму цей святий чоловік, люб’язно з усіма привітавшись, одів чорну сутану і без жодного вступу розпочав співати церковні пісні, які одразу ж підхопив селянський хор, тримаючи у руках запалені свічки.
   Наступного дня нас уже чекали на єврейському кладовищі…
   Кінець першої частини.
П.С. Автор, описуючи (з певними перебільшенням) жахливі умови життя у Буську, натомість, дуже прихильно ставиться до мешканців містечка (євреїв, українців і т.д.) у певній мірі співчуваючи їхній важкій долі. Жорж Клемансо акцентує увагу на смиренності людей (їхній “азійській” крові), гостинності українців та підприємливості євреїв. Будучи противником антисемітизму Жорж Клемансо вважає, що справжнім ворогом людей є не прості євреї, а різноманітні багачі.
Література:
Павлишин О. Євген Петрушевич (1863–1940): ілюстрований біографічний нарис (Львів, 2013).
Буськ. Карта історико-культурної спадщини (http://shtetlroutes.eu/uk/busk-cultural-heritage-card)
Georges Clemenceau. Au Pied du Sinaï (Paris, 1898).
Abraham Shayari (fomerly Abraham Karawan). A history of the town of Busk (http://edwebproject.org/busk.html).
Вільний переклад тексту з англійської та французької здійснив Дмитро Димидюк. Автор висловлює щиру подяку Івану Ціхоцькому (Краєзнавчий музей міста Буська) та Юлії Гришко за цінні поради під час підготовки цієї статті.
[1] У французькому оригіналі автор написав слово “село”, а не містечко.
[2] Відповідно до перепису 1864 р. у місті проживало 5297 мешканців, а саме: 2000 римо-католиків, 1640 греко-католиків, 1566 жидів (євреїв), 69 протестантів та 17 кальвіністів.
[3] Не відкидаємо того факту, що у Буську справді могли проживати калмики. Свідченням того є наявність на західноукраїнських землях прізвища “Кальмук”, яке походить від назви цього народу. Що ж стосовно “слов’ян різноманітного походження” то це можуть бути поляки та українці, або будь-які переселенці з Балкан чи навіть Росії, адже для автора слово “Азія” означає усю Східну Європу.
[4] Казимир Бадені володів лише 10 тисячами гектарів. Скоріш за все, Жорж Клемансо просто гіперболізує дані, щоб справити більше враження на читача.
Автор: Дмитро ДИМИДЮК, ГАЛ-ІНФО

четвер, 25 січня 2018 р.

Більше 8 років в Україні діє заборона грального бізнесу. На документах він заборонений, однак на практиці – його побороти так і не вдалося. Очевидно, тільки через те, що не було справжнього бажання побороти. Всупереч забороні грального бізнесу в Україні, у місті Буську себе вільно почувають гральні заклади під маскуванням лотерей.

  Саме таким способом порушення закону власниками гральних закладів є маскування під лотереї. Як відомо, державою лотереї в Україні дозволені. Однак у цих закладах й досі в таємних кімнатах діють ігрові автомати та казино. Що цікаво, що один із таких закладів, знаходиться за кількасот метрів від місцевого відділу поліції, а інший – практично поруч із фіскальною службою. 
   Журналісти «Буського медіа порталу» поспілкувались із мешканцями прилеглих будинків, які підтвердили, що вже неодноразово звертались до представників місцевої поліції із скаргами на постійні галаси та п’яні розбірки в закладах, що носять найменування, як лотерея.
   «Наші правоохоронні органи, як і представники міської влади, закривають очі на діяльність цих закладів, - скаржиться місцева мешканка будинку Людмила. – Мешканці нашого будинку скаржаться на ці заклади як можуть: писали скарги в міськраду, звертались до депутатів та поліції. У мене навіть онук підсів був на азартну голку в нашому місті, довелось його відправити до батьків в село на Полтавщину».
   Зі слів мешканців, ймовірно, ці заклади у Буську «кришують» місцеві чиновники або працівники поліції.
  «Судячи із того, що ці заклади продовжують працювати поліція на місцевому рівні не бачить прямого порушення ЗУ «Про заборону грального бізнесу в Україні» і не втручається у їх незаконну діяльність, каже місцевий активіст Володимир Типило. - Мені вдалося поспілкуватися із «клієнтом» такого закладу. Він розповів, що для постійних клієнтів закладу є свої бонуси. Так, якщо у Вас закінчилися кошти Вас «запишуть на хрестик» до зарплати, крім цього «касир» може Вам запропонувати алкогольні напої, які розливають лише тим, кого добре знають».
   Експерт лотерейної тематики в Україні Георгій Ложенко відзначає, що немає чіткого контролю за діяльністю лотерейного бізнесу, через що масово працюють заборонені гральні автомати. Міністерство фінансів України минулого року розробило проект ліцензування лотерейного бізнесу, який навпаки може легалізувати заборонений в 2009 році азартний бізнес.
Інна ГОНЧАРУК, фото Володимир ТИПИЛО
На Львівщині закінчили ознакування автомобільного туристичного шляху вздовж дороги М06 на відтинку Львів – Броди. Про це повідомляє прес-служба Львівської ОДА.

   Загалом встановлено 14 інформаційних стендів до семи основних об'єктів туристичної відвідуваності: м. Броди, монастир-фортеця в смт Підкамінь, замок-палац ХІІ ст. в с. Підгірці, історико-культурний заповідник "Давній Пліснеськ", смт Олесько, м. Буськ, м. Золочів.
   Зазначається, що завершення ознакування цієї частини дороги дало змогу створити повноцінний туристичний маршрут вздовж усієї території Львівської області – від Закарпаття до Рівненщини. Як переконані в облдержадміністрації, це збільшить рівень відвідуваності об’єктів українськими й закордонними туристами. Роботи провело управління туризму та курортів спільно з  громадською організацією "Клуб велотуристів-друзів природи "Рух".

середа, 24 січня 2018 р.

Сьогодні у Львівській ОДА розповіли, що за рахунок зекономлених коштів від львівського сміття, в районах Львівщині реалізували 89 суспільно важливих проектів, зокрема соціально-культурного та екологічного спрямування. Зекономлені кошти скерували у вигляді субвенції органам місцевого самоврядування, що приймають побутові відходи з м. Львова. Перепало грошенят і містечку Буськ.

   Як повідомив під час брифінгу директор департаменту розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Львівської ОДА Назарій Романчук, серед реалізованих заходів у Буську вдалось здійснити капітальний ремонт аварійної дахової покрівлі житлового будинку та капітальний ремонт доріг місцевого значення у місті Буськ.
   Які дороги капітально відремонтували і скільки на це витратили коштів, - про це ніхто не повідомив.
   Цікаво, чи бачили минуло року мешканці лелечого міста капітально відремонтовані дороги у місті?
Львівська ОДА закупила сучасні сміттєсортувальні лінії, які будуть встановлені на трьох полігонах області. Про це сьогодні, під час брифінгу повідомив директор департаменту розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства ЛОДА Назарій Романчук,.

   Як він зауважив, їх встановлять у Самборі, Новояворівську, Буську.
    «Три сортувальні лінії будуть змонтовані на початку весни. Зараз це не дозволяють зробити погодні умови, оскільки потрібно зробити бетонування фундаменту. Але вони вже є в наявності», – пояснив Назарій Романчук.
   Водночас він додав, що закупівля сміттєсортувальних ліній обійшлася у понад 16 млн 300 тис. грн.
   «Це кошти з державного резервного фонду, виділені минулого року», – пояснив він.
Головний біль, підвищена температура, сильні болі в м'язах. Звичайний грип?! Проте за кілька днів шкіра людини жовтіє, відмовляють ноги. Що це? Цього року в Буському районі на лептоспіроз захворіла 1 особа. 

   За 2017 рік у Львівській області зареєстровано 18 випадків захворювань людей на лептоспіроз, у т.ч. 3 летальні, за аналогічний період у Буському районі захворювання не зареєстровано. 
   Лептоспіроз – гостра інфекційна хвороба, яка перебігає з гарячкою, загальною інтоксикацією, ураженням внутрішніх органів. Протікає ця хвороба важко та часто призводить до смерті. 
  Викликається мікроорганізмами з роду Leptospirа. У природних водоймах лептоспіри зберігають життєздатність 2-4 тижні, у вологому ґрунті - 3-9 міс., на харчових продуктах – від кількох годин до 30 діб. Стійкі до дії низьких температур (добре зберігаються в замороженому стані, в лабораторних умовах при −70°С навіть до 2 років), тривалий час виживають у воді, що забезпечує їх збереження в природних умовах. Проте дуже чутливі до висушування, УФО, високої температури (при 55°С гинуть за 25-30 хв., при кип'ятінні – практично миттєво), кислот (гинуть при дії шлункового соку, який у людей має кислу рН), препаратів хлору, антибіотиків. 
  Резервуаром лептоспір у природі є багато видів диких і домашніх тварин. Це найчастіше гризуни з ряду мишоподібних: пацюк (сірий, чорний), миша (хатня, польова, лісова, ін.), полівки (звичайна, гуртова, ін.), щури (водяна полівка, ондатра, строкатка степова). Велике поширення лептоспір відзначають серед свійських ссавців (велика та дрібна рогата худоба, свині, собаки, ін.) і промислових тварин (лисиці, вовки, дикий кабан, ін.). 
  Механізм передачі збудника контактний, шляхи передачі – водний, аліментарний, рановий. Зараження відбувається при вживанні зараженої води та харчових продуктів, під час купання, риболовлі, занять водним спортом у забруднених збудниками водоймах, при догляді за хворими тваринами, випадковому потраплянні сечі хворої тварини на пошкоджену шкіру людини. Особливо часті випадки в період весняних і осінніх сільськогосподарських робіт. Для проникнення лептоспір достатньо найменших порушень цілісності шкіри. Зараження від хворої людини практично не спостерігається, хоча вона також виділяє лептоспіри з сечею. 
  З моменту зараження до початку захворювання проходить від 6 до 20 днів (найчастіше 6- 14 днів). Захворювання у більшості випадків починається гостро, підвищується температура тіла до 39-40 С, хворі скаржаться на сильний головний біль, слабість, біль в м”язах, особливо литкових. Розрізняють жовтяничну та безжовтяничну форми. При жовтяничній формі з перших днів хвороби з`являється жовтяниця шкіри з максимальним розвитком до 4-6- го дня хвороби. Успіх лікування залежить від раннього звернення хворих за медичною допомогою та ранньої діагностики. Госпіталізація хворих є обов”язкова, тому що можливі важкі ускладнення. Хвороба може ускладнюватися порушеннями з боку нирок і печінки, кровотечею, міокардитом, набряком мозку, пневмонією, порушенням кровообігу. Важкий перебіг хвороби часто закінчується смертю хворих. А тому не варто ставити самому собі діагноз та займатися самолікуванням, у випадку появи перших симптомів захворювання негайно звертайтеся за медичною допомогою, так як захворювання може закінчуватися летально! 
  З метою профілактики зараження лептоспірозом необхідні дератизаційні заходи, охорона джерел водопостачання та продуктів харчування від забруднення виділеннями гризунів, не використовувати воду відкритих водойм, використання захисного одягу при роботі в несприятливих умовах та догляді за хворими тваринами, проведення ветеринарно-санітарних і меліоративних робіт, дотримання вимог гігієни житла та особистої гігієни. Невід’ємною складовою комплексу обов’язкових санітарно-протиепідемічних заходів є проведення дератизації – знищення гризунів. В епідемічному осередку здійснюють дезінфекцію, піддають продукти тваринного походження термічній обробці, воду знезаражують із застосуванням дезінфектантів або методом кип'ятіння. 
  Основне у боротьбі з гризунами – це проведення ефективного комплексу дератизаційних робіт, скерованих на їх знищення в житлових та нежитлових приміщеннях у середовищі життєдіяльності людини, на території населених пунктів, які повинні проводитись по принципу суцільної систематичної дератизації. 
  Мешканці багатоквартирних будинків, повинні контролювати та вимагати від підприємств, які надають житлово-комунальні послуги, організовувати проведення дератизаційних робіт шляхом укладення угод із відповідними спеціалізованими установами. У разі створення ОСББ, необхідно укладати угоди із спеціалізованими закладами на проведення профілактичних дератизаційних і дезінсекційних робіт. 
  Для надання кваліфікованих послуг з проведення дератизаційних і дезінфекційних робіт у житлових, виробничих, складських, інших приміщеннях та на відкритій місцевості звертайтесь до фахівців Буського районного лабораторного відділення Бродівського МРВ ДУ “ЛОЛЦ МОЗ України”: контактний телефон 30092, 0934502847. 
   З метою своєчасного та якісного діагностування лептоспірозу та виявлення його збудників в обєктах довкілля лабораторія особливо небезпечних інфекцій відділу дослідження біологічних факторів ДУ «Львівський обласний лабораторний центр МОЗ України» проводить цілий ряд лабораторних досліджень (телефон 276-85-92). Зокрема, діагностичні дослідження матеріалу від людей (кров, сироватка, сеча) методами ПЛР та РМА, дослідження води відкритих водойм, мишей, сірих щурів на наявність збудників лептоспірозу сучасними методами та кваліфікованими фахівцями. Це єдиний заклад в області, який атестований Міністерством охорони здоров’я України на проведення таких досліджень. Оплата послуг здійснюється за прейскурантом цін, затвердженим Постановою КМУ №1351 від 27.08.2003р. Ми гарантуємо якість та конфіденційність проведених досліджень та отриманих результатів. 
Будьте уважні, стежте за збереженням свого здоров'я та здоров’я своєї родини! 
Буське районне лабораторне відділення 
Бродівського МРВ ДУ "ЛОЛЦ МОЗУ"

вівторок, 23 січня 2018 р.

22 січня виповнилось 100 років з дня проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки. Ця подія посідає важливе місце на сторінках нашої історії, адже збулися мрії українців на вільне життя в самостійній соборній незалежній державі. 

Сьогодні у НВК «Задвір’янська ЗОШ І – ІІІ ст.» відбулась урочиста лінійка з нагоди Дня Соборності України, яку підготували учні пластового гуртка «Проліски». 
   У своїх віршах учні оспівували любов до неньки України, її велич і красу. 
Все, що мріялось віками, 
Сповнилось, настало! 
«Ще не вмерла Україна» - 
Гордо прозвучало. 
   День Злуки, як ніколи, актуальний і в наші дні. Адже знову над Україною нависла небезпека розбрату, знову проливається кров, знову ми відстоюємо право нашої держави на цілісність і незалежність. 
  Саме тому ми повинні бути свідомими, бо саме в єдності дій і соборності душ можемо досягти величної мети – побудови вільної, демократичної держави. Коли ми єдині - тоді ми сильні! 
  Також діти просили в Бога кращої долі для держави: 
Молюсь за тебе, Україно, 
Молюсь за тебе кожен час, 
Бо ти у нас одна єдина, - 
Писав в своїх віршах Тарас. 
Молюсь,- казав він, щоб у тебе 
Не було між людьми війни, 
Щоб завжди було чисте небо 
На нашій стомленій землі. 
  Після завершення лінійки, учні школи разом з вчителями дружно взялись за руки і утворили символічний ланцюг єдності. 
Олена Вікторівна Баран, педагог-організатор

понеділок, 22 січня 2018 р.

   Сьогодні, як і по всій Україні, в Буському районі відзначили День Соборності України. Сесійна зала Буської районної ради була переповнена. Зібрались представники громадськості, працівники різних установ, багато молоді. Розпочався урочистий захід з виконання гімну України, після чого слово було надано голові Буської районної ради, історику за освітою Богдану Глові, який висвітлив історичний перебіг цих подій.

   Зокрема Богдан Глова наголосив на передумовах, які дали можливість підписати такий важливий для усіх українців документ. А саме 3 січня 1919 року керівний орган ЗУНРу Українська Національна Рада у Станіславі, участь у засіданні якої брав навіть батько Степана Бандери,  дала повноваження делегації на чолі з Євгеном Петрушевичем  до об’єднання з Українською Народною Республікою. Попередньо ще 1 грудня 1919 року був заключний Передвступний договір про об’єднання. І ось 22 січня на Софійській  площі у м. Києві в цей морозний день з самого ранку збирались люди. Прийшли учні, вчителі та інші представники громадськості, розгорнули українські національні прапори. З 11 години підійшла армія і через годину розпочалось урочисте підписання. Посол Західноукраїнської Народної Республіки Л.Цегельський передав грамоту Української Національної Ради про об’єднання Володимиру Винниченку. Був проголошений Акт Злуки. 
  Проте Богдан Глова наголосив на тому, що ж штовхнуло тодішню владу до об’єднання?  І це великою мірою зовнішні загрози. До прикладу керівництво УНР ще у 1917 році пробувало домовитись з тимчасовим урядом і мабуть тому перші два проголошені універсали в плані незалежності були розмиті. Проте після 25 жовтня 2017 року, коли до влади остаточно прийшли більшовики і розпочали безкомпромісний наступ на Україну, 7 листопада 1917 року був підписаний ІІІ універсал де проголошено Українську Народну Респубдіку. Та коли в грудні 1917 року був захоплений Харків, то вже 9 січня 1018 року прийнятий ІV універсал де Українську Народну Республіку проголошено самостійною, незалежною державою українського народу. Пробували домовлятися з білогвардійцями, але генерали останніх сповідували російський шовінізм, основою якого було відновлення великої Росії і незалежної України там не передбачалось. В результаті в майбутньому програли обидві сторони.
   В цей час менше ніж через рік, на західних теренах України також розпочались державотворчі процеси. Велелюдні народні збори 18 жовтня 1918 року утворюють Українську Національну Раду, яка на наступний день проголосила незалежну державу, а після успішного повстання 1 листопада 1918 року розпочалось творення державних інституцій ЗУНРу. Але поляки з тим не змирились і звернулись за підтримкою до країн Антанти. Франція підтримала поляків і також не передбачала утворення незалежної України. 21 листопада захоплений Львів, до кінця 2018 року ЗУНР відступає до Тернополя, а вже 2 січня до Станіслава, де вже на наступний день приймається рішення про об’єднання, тобто коли вже втрачено значну частину територій.
   Проіснувала об’єднана українська держава менше року. 12 листопада 1919 остання спільна нарада. Євген Петрушевич вимагав радикальних дій та критикує Симона Петлюру за м’якотілість та схильність до переговорів з противником.  З листопада 1919 року уряд ЗУНР в еміграції. Та як зазначив Богдан Глова об’єднання ЗУНР та УНР мало велике психологічне значення для всіх українців які завжди мріяли про єдність українського народу. Голова райради провів паралелі з сьогоденням, де уже в сучасній незалежній Україні ми боремось за повернення своїх територій і ті історичні події не втратили сьогодні свого змісту та актуальності.
   Голова Буської РДА Петро Мороз також наголосив на значимості Акта Злуки УНР та ЗУНР і привітав з цими подіями усіх присутніх.
 Після виступів очільників району, присутнім були продемонстровані документальні фільми з історичними кадрами доленосних подій цього часу.
  Захід завершився виконанням церковного гімну України «Боже великий, єдиний, нам Україну храни»!
фото прес-служби Буської РДА

МИ У FACEBOOK

© 2017. На платформі Blogger.

АКТУАЛЬНО

АКТУАЛЬНО

ПОПУЛЯРНІ ПУБЛІКАЦІЇ