У Красному відкрили пам'ятник авіації Української Галицької Армії

У день відзначення 100-ї річниці проголошення ЗУНР за участі представники обласної та районної влади, депутата Верховної ради, пластунів, мешканці та гостей у селищі Красне відкрили пам’ятник авіації Української Галицької Армії.

   З привітальними словами до громади звернулись заступник голови Львівської ОДА Оксана Стоколос-Ворончук, Народний депутат України Михайло Бондар, голова районної ради Богдан Глова, селищний голова Микола Чучман, депутат Львівської обласної ради Петро Жукровський, голова Братства ветеранів ОУН-УПА Мар'ян Длугош, історик - дослідник Красного, почесний громадянин Буського району Ярослав Стецишин. Разом з депутатом облради Петром Жукровським усі поклали квіти до підніжжя пам’ятника «Героям Українського неба» та вшанували загиблих пілотів Української Галицької Армії хвилиною мовчання.  

   За вагомий особистий внесок у розвиток української держави та збереження історичних подій депутат Львівської облради Петро Жукровський нагородив цінними монетами Львівської обласної ради активних красненців, а саме Михайла Котула, Богдана Степаника, монетою митрополита Андрея Шептицького за активну громадську діяльність Ярослава Стецишина, Людмилу Гураш, Мар’яна Длугоша.

    Варто відзначити, що спорудження пам’ятника «Героям Українського неба» було здійснено за спонсорські кошти. 

   За історичними даними, авіація УГА в Красному постала у грудні 1918 р. з авіаційного відділу, що його на авіаційній базі в Красному організував сотник Петро Франко; при допомозі висококваліфікованих пілотів колишньої російської армії було організовано авіаційний полк, що складався з 3 авіаційних сотень, авіашколи, технічної сотні і сотні обслуги; станом на квітень 1919 р. у полку нараховувалось 35 старшин, 300 вояків та понад 20 бойових літаків французького, німецького, угорського, австрійського та російського виробництва.

  До квітня 1919 р. українська авіація мала перевагу над польською, проте згодом її отримала саме польська авіація (150 літаків проти 40 українських) і добровільна американська ескадра. І хоча на той час літаки були мало розвиненими, дерев'яними, часто розбивались, вибухали, проте сам факт їхнього існування в УГА підтверджує, що Українська Галицька Армія — дійсно сильна, організована.
До виникнення летунства Галицької Армії дуже причинився 3-й Одеський авіадивізіон, який прибув до Галичини під проводом свого командира — полковника Джамбулата Канукова. З ним прибули добрі й досвідчені бойові летуни: полковник Борис Губер — відомий авіаконструктор, сотник Василь Булатів, поручник Аркадій Шеремецінський, хорунжий Хазбулат Кануков (брат полковника).
   Одночасно на Галицькій землі були власні спроби організувати летунство. Постали два летунські відділи, з яких один зорганізував син Івана Франка, поручник Петро Франко, другий у Тернополі — поручник Василь Томенко. Разом з прибулими наддніпрянцями ці відділи створили Галицький летунський відділ. Його головний аеродром був в Красному. На цьому аеродромі залишилися з часів Першої світової війни великі майстерні, що колись належали австрійській авіації. Керував роботою майстерень поручник Степан Слєзак — колишній конструктор австрійських гідропланів. Він зорганізував до праці фахівців-механіків, що їх спроваджував навіть з Відня і розгорнув широку роботу над направою і комплектуванням літаків. Майстерні ці привели до бойової готовості чимало літаків.
   У грудні 1918 - січні 1919 рр. Летунський відділ Галицької армії постійно розвивався. 5 лютого 1919 року сталася трагічна подія: під час викладу полковника Б. Губера в школі для старшин про бомби і їх кидання на ворожі цілі, бомба, що її хотів розібрати Б. Губер, розірвалася йому в руках. Згинули на місці: полковник Борис Губер, поручник Орест Гумецький, хорунжі Хазбулат Кануков, Михайло Нестор, Осип Швець. Від ран померли в лікарні: поручники Олекса Басан, Василь Томенко, Іван Лупул. З поранених вилікувався тільки сотник І. Фостаковський. Всі старшини української авіації, що загинули, були поховані на приватному кладовищі графині Русоцької в Красному. На їх могилах поставили хрести з авіаційних пропелерів.
   У лютому 1919 року до Красного прибула ціла низка летунів з колишньої російської та австрійської армій: сотники Федір Алелюхін, Іван Шестаків, Нікандер Залозний, поручники Рудольф Земик, Іван Огар, пілоти-австрійці Франс Рудольфер, Бернгрубер, Найгавзер та інші. Це дало змогу перетворити Летунський відділ на полк, що сталося на початку квітня 1919 року. З цього часу летунський полк Галицької армії складався з 3 бойових сотень та летунської бази у Красному.
    У другій половині травня через відступ УГА бойова діяльність авіаційних сотень знизилась. 21 травня 2-га авіаційна сотня під обстрілом польської авіації змушена була залишити Красне. Відступаючи, спалили аеродромне містечко з невідремонтованими літаками та цінними матеріалами. Під час перельоту до Озерної біля Тернополя в авіакатастрофі загинув командир полку Джамбулат Кануков. Галицькі летуни ще впродовж року були учасниками бойових дій.

фото Роман МАТВІЮК/Буський медіа портал