Незабаром
місцеві вибори. Хто представлятиме Бущину в обласній раді, залежить лише від
голосування мешканців нашого району. Редакція продовжує знайомити своїх читачів
із потенційними представниками краю в обласному парламенті. Сьогодні нашим
співрозмовником є кандидат у депутати по виборчому окрузі № 32, наш колега,
відомий журналіст, заступник голови обласної організації спілки журналістів
Андрій Болкун. Його кандидатуру висунула політична партія «Об’єднання «Самопоміч».
-
Андрію Богдановичу, чому ви вирішили балотуватись саме по нашому району?
-
З Буського району походить моя родини. Тут моє коріння. Звичайно, що у Львові,
де партію «Самопоміч» підтримує майже 40% виборців, вибори були б для мене
своєрідною забавкою. Лише в одному будинку, де я мешкаю, майже тисяча виборців.
Однак давно мріяв відновити свої зв’язки з рідним краєм, бо хотів знати, звідки
ж то походять Болкуни. Колись приїжджав до Буська не часто, а тепер – майже
щодня. У великих містах страшна гонка. А у районі цікавіше й спокійніше. Тут
неймовірна енергетика. Хочеться реально допомогти своїм землякам. Тим більше знаю,
як це зробити.
-
А можете трохи розповісти про себе?
-
Народився я у звичайній робітничій родині. Батьки навчили завжди говорити
правду, боротись за справедливість та мати про все власну думку. В сучасному
світі це непросто, принциповість та відвертість ще донедавна не дуже то віталась
у нашому суспільстві. Тому виріс трохи
задиристий. Любив пізнавати все нове.
Навчався
на географічному факультеті та в аспірантурі факультету міжнародних відносин
Львівського університету ім. Івана Франка, в Інституті географії Люблінського
університету ім. Марії Кюрі–Склодовської (Польща). Дисертацію, яку так і не
захистив, писав про польський досвід залучення іноземних інвестицій. На жаль, у
цій справі нам до наших сусідів-поляків, як до неба.
З
дитинства мріяв бути журналістом. Професійно почав писати 23 роки тому назад. Нині
є заступником голови Львівської обласної організації Національної спілки
журналістів України. Працював кореспондентом у газетах «Молода Галичина», «Високий
Замок», був заступником головного редактора «Вечірньої газети», шеф-редактором
Інтернет-видання «Вголос». Проходив стажування у м.Чикаго (США) за програмою «Громадські
зв’язки» уряду Сполучених Штатів Америки. Побував також у Китаї, Узбекистані,
Таджикистані, Грузії, Молдові, Австрії, Чехії, Словаччині, Литві та інших
країнах. З усіх своїх поїздок завжди пишу пізнавальні статті. Є автором понад 600
публікацій і журналістських розслідувань на теми українсько–польських відносин,
проблем освіти, виборів, діяльності політичних партій і громадських організацій,
боротьби з корупцією.
-
Знаю, що й в органах влади ви також встигли попрацювати.
-
Ще в кінці 90-х років минулого століття часто у своїх статтях критикував владу.
І тоді мені запропонували попрацювати у ній зсередини. Звичайно, що це новий
досвід і знання, від яких не міг відмовитися. У 1999-2004 роках працював в
управлінні з питань внутрішньої політики Львівської ОДА. Спочатку як головний
спеціаліст, а згодом – начальник відділу
та начальник управління. Однак у лютому 2004 року, коли вже починались
президентські перегони, публічно подав у відставку і почав допомагати тодішній
опозиції.
Перейшов
на роботу до Львівської обласної ради, яка тоді була єдиним оплотом «Нашої
України». І пропрацював у нашому обласному парламенті майже сім років. Займав
різні посади: начальника організаційного відділу, помічника голови обласної
ради, начальника управління організаційної роботи. Вперше в Україні за
конкурсом обійняв посаду керуючого справами виконавчого апарату обласної ради.
- Такий досвід роботи був би неоціненний для
Буського району. А чим би ви займались в обласній раді?
-
Жартома кажу, що, маючи 14 років стажу державної служби і добру репутацію, можна
без проблем долати будь-які бюрократичні перепони і відкривати двері усіх
владних кабінетів. За традицією партія, яка набирає найбільше голосів, має усі
шанси отримати посаду голови обласної ради. Не маю сумніву, що «Самопоміч» є
фаворитом цих місцевих виборів. Ну а більшого управлінського досвіду в органах
влади, аніж в мене, немає в жодного мого колеги з партійного списку. То чому
обранець Буська та району не може очолити Львівську обласну раду? Це цілком
ймовірно та залежить лише від активності та амбіцій виборців Бущини. Хочете
мати у Львівському обласному парламенті надійного виразника та захисника своїх
інтересів – то оберіть собі таку людину. І нічого неймовірного у цьому немає.
У
західних країнах депутат займається лише одним: вибиває гроші для свого округу
та контролює їх правильне витрачання. Звичайно, що в нього є й інші обов’язки.
Але по суті своїй це виразник та лобіст інтересів своїх виборців. Вони
винаймають його на роботу для того, щоб він їх захищав. Сьогодні про Буський
район забули у Львові. Фінансування йде за залишковим принципом. І це неймовірно
прикро та образливо. Ну чому ми маємо купувати з обласного бюджету автозаки для
тюрем та годувати президентську свиту на сотні тисяч гривень? Гроші громади
повинні працювати для мешканців громади, а не дерибанитись.
Я
не обіцятиму «золоті гори», а робитиму лише те, що реально зможу. Гроші лежать
у нас під ногами, а ми не хочемо їх взяти. Лише з одного конкурсу мікропроектів
можна отримати сотні тисяч. Не розумію, як досі Буськ не має партнерського
міста у Польщі. Поляки мають мільйони для реалізації спільних проектів. І гріх
цим не скористатись.
Не
хочу, щоб люди вкотре обирали кота в мішку, а потім розчаровувались у своєму
виборі. Тому я відкритий для спілкування та діалогу. І отримую неймовірний
позитивний заряд від щоденного спілкування з мешканцями Буська та району.
Розмовляв
Микола ІВАНЦІВ,
«Воля
народу», 15 жовтня 2015 року, № 43 (2278)
Немає коментарів:
Дописати коментар