Нещодавно журналіст «Буського порталу» мав змогу побувати у
містечку Мар’янка, що на Донеччині, яке останнім часом є гарячою точкою. Російські бойовики не припиняють обстрілювати
населений пункт, до того ж роблять це з гармат, заборонених Мінськими угодами.
Мар’їнку називають «сірою зоною», бо вона є фактично передмістям Донецька.
Позиції сепаратистів розташовані за декількох сотень метрів від позицій
українських військових і прикордонників.
Їхати у зону АТО дійсно було
тривожно, бо не знаєш, що тебе там може очікувати. Коли прибули до міста
Дружківки Донецької області, нашу групу журналістів у Мар'їнку повіз священнослужитель
і волонтер благодійного фонду «Рука допомоги» Олег Ткаченко зі Слов’янська.
На шляху до Мар’їнки чимало
блокпостів, на яких наші
військовослужбовці ретельно перевіряють документи і багаж. Через погані
дороги доїхати до містечка доволі тяжко, але з Божою допомогою нам це вдалось.
Під’їжджаємо до блокпоста при в’їзді в Мар’їнку. Тут не можна проводити фотографування з прив’язкою до місцевості. Військовослужбовці з автоматами підходять до машини
та просять пред’явити документи. Показуємо документи і повідомляємо мету
відвідування. За декілька хвилин нас пропускають у місто. Телефоном волонтера
Олега Ткаченка інформують про те, що військовий комендант міста виявив бажання
зустрітися з журналістами.
Мар’їнка з
військовим комендантом, але без газу
Обшарпані
стіни, старі вікна та двері, холод витає у повітрі… Так зустрічає нас місцеве приміщення тутешньої міської ради. На прийом до військового коменданта – черга,
доводиться журналістам чекати. Через півгодини нас запрошують у робочий
кабінет. За великим столом без комп’ютера під українським стягом сидить
43-річний військовий комендант міста Олександр Тесля – полковник
Нацгвардії з Павлограда Дніпропетровської області (служив у Золочеві на
Львівщині). Указом Президента України Петра Порошенка військового коменданта
призначено ще у жовтні, але виконувати обов’язки почав 18 листопада 2015 року
після офіційного представлення його на сході мешканців.
«Місто щодня під обстрілами, правопорядок тут забезпечують військові або
підрозділи МВС України. Вони намагаються налагодити пошкоджену інфраструктуру,
а також вирішують нагальні проблеми тутешнього населення», - інформує нас
Олександр Тесля.
За словами військового коменданта,
свої домівки покинули близько двох тисяч мешканців (наразі населення міста - 7
тис.). Та, попри регулярні обстріли, у місті вирує життя: працюють магазини,
ринок. У розмові з журналістами Олександр Тесля каже, що, мовляв, тутешнє
населення не може знайти спільної мови з українськими військовими. На запитання
журналістів, чому виникає така проблема, чоловік відповів: «Зрозумійте, коли батька б’ють гуртом, батько вже не знає,
хто його бив. Коли йде війна – чорт ногу
зламає».
У Мар'їнці роботи немає, але люди живуть. Місто і далі залишається без
газу. Для подачі газу в Мар'їнку та Красногорівку, залишилось
відновити 800 метрів газової труби на території, яку контролює «ДНР». За
словами військового коменданта, спершу добре б розміновувати територію,
оскільки ремонтні бригади бояться туди їхати. «Розмінування не проводяться з тих причин, що дві сторони конфлікту не
можуть знайти спільної мови», - поскаржився журналістам Олександр Тесля.
Місто – без українського ТБ і радіо
Провести
нас до одного з блокпостів у Мар’їнці допоміг начальник прес-служби 14-ї
окремої механізованої бригади ОК «Захід» лейтенант Влад Якушев. За кілька
метрів від українського блокпосту розташовані позиції російських бойовиків.
Молодий, але досвідчений боєць АТО Ярослав Демцьо зі Львова до мобілізації
працював монтажником-висотником, а тепер захищає Україну на передовій. Каже, що
найбільше обстрілів увечері й вони можуть тривати до самого ранку. Стріляють з
різної зброї, тиждень тому було поранено в голову українського
військовослужбовця. Його відразу доправили до госпіталю у Дніпропетровськ, там
медики врятували життя бійця.
Як зізнається в розмові
чоловік, населення до українських військових ставиться добре, але є й такі, які
обурюються присутності військових. Досі у Мар’їнці триває інформаційна війна
проти України. Тамтешні мешканці всю інформацію зі зони бойових дій дізнаються
із ЗМІ «ДНР» і Росії, які ведуть антиукраїнську пропаганду. За словами бійців,
поставити ретранслятори, які б подавали сигнал з України, київська влада
обіцяла ще місяць тому, але й досі без змін. Натомість нема технічних
можливостей заглушити ворожі сигнали.
«Щодо проблем з
харчуванням та одягом, то їх немає. Завдяки волонтерським організаціям наші
бійці з їжею ще діляться з мешканцями міста, – каже боєць 14-ї окремої
механізованої бригади Ярослав Демцьо. – Щодо ефективності і безпеки нинішніх блокпостів (пісок у мішках і
дрова), то потрібне поміцніше укріплення
(залізобетонне)».
Хлопці на передовій кажуть, що бойовики провокують
українських бійців, то стріляють по наших позиціях, чекаючи пострілів у
відповідь, то присилають смс-повідомлення на мобільні телефони бійців АТО,
мовляв, у Києві бійців кинули, платять мало, пропонують перейти на їхній бік.
Звідки у бойовиків номери телефону, достеменно не відомо.
Духовна опора українських бійців
Священик-волонтер благодійного
фонду «Рука допомоги» Олег Ткаченко часто їздить в зону АТО з гуманітарною
допомогою для українських бійців та мешканців пошкоджених сіл, міст. Чоловік відвідав
понад 30 оборонних точок української армії, побував у населених пунктах, які ще
досі залишаються найгарячішими місцями у зоні АТО, таких зокрема, як села
Авдіївка, Піски та Мар’їнка. Біля цих та інших населених пунктів
несуть нелегку службу солдати та офіцери ЗСУ. Попри складну військову ситуацію,
важкі побутові умови, солдати тримаються гідно.
Волонтерські організації привозять
воїнам гуманітарну допомогу: їжу, засоби особистої гігієни, ліки та одяг. Усе
це збирають для української армії волонтери та небайдужі мешканці України, які
довіряють священикам і волонтерам доставити допомогу на передову.
«Ми під опіку беремо людей, які
потребують допомогу. Їм ми допомагаємо одягом, їжею, на нас вони дивляться як
на ангелів, - каже священик-волонтер
Олег Ткаченко. - Найважче в нашому
служінні не переживання і страхи, які виникають під час обстрілів, а бачити
горе і біль, якого заподіює війна, і тим паче, цей біль пропускати через своє
серце. Така дійсність служіння, у містах «сірої зони».
За весь день, що провели в Мар'їнці, ми відвідали
занедбані місця після останніх бойових дій. Зруйновано багато будинків,
госпіталь, відділення міліції. Досі тут відбуваються активні бойові дії, люди
живуть у постійному страху, адже будь-якої миті може початися обстріл.
Роман
МАТВІЮК, знімки
автора
Р.S/ Автор висловлює
подяку Донецькому прес-клубі, який працює на звільнених територіях, за
організацію та фінансування поїздки в Донецьку область.
Немає коментарів:
Дописати коментар