НЕХАЙ МОЇ СТРУНИ ЛУНАЮТЬ…

     В історії кожної нації є особистості, унікальні своєю багатогранністю, призначення яких – осмислювати історичне минуле й прокладати шлях у майбутнє. До таких видатних постатей українства належить легендарна поетеса, публіцист і громадський діяч, незламна духом жінка  - Леся Українка (Лариса Петрівна Косач).  Сьогодні, 25 лютого,  виповнюється 145 років з дня її народження.

         Леся Українка творила в епоху, коли заново осмислювалася історія нашого народу, коли український національний рух набирав нових сил та організованого політичного характеру. Разом з тим нова була «сфінксом» для свого покоління.  «Лесю Українку мало розуміли або зовсім не розуміли сучасники. Суспільство не помітило її, обминуло», - писав М.Драй – Хмара. Поетка йшла на крок уперед. У пошуках відповідей на це питання можна послатися на Д.Донцова, котрий у праці «Поетка українського рісорджімента» в 1922 році стверджував: «Коли б Леся Українка прийшла трохи пізніше…її скоріше зрозуміли б. Та майже ніхто з її сучасників не відчував тієї бурі, якої так пристрасно прагнула вона». Леся Українка присвятила життя воскресінню і слугуванню духу нації, жертвуючи розумінням і сучасників, і наступних поколінь, отримуючи в подяку неприйняття та неувагу читача. Але саме завдяки жертовності мисткині та споріднених їй за духом українських діячів нація має змогу повніше осмислити сьогодні уроки минулого. Письменниця глибоко любила Україну, знала духовні цінності українського народу, з котрих найвище ставила мову, культуру, звичаї.

         «Минуть віки, тисячоліття, але той, хто захоче пізнати дух української нації на зламі двох століть – ХІХ і ХХ, - її злет і падіння, її трагедію і романтизм величі, - той неодмінно повертатиметься до словесного материка незламної Лесі Українки». Усіх, хто захоче доторкнутися до безсмертного слова Великої Лесі, запрошуємо в  Буську районну бібліотеку ім.І.Котляревського.

Матеріал підготовлено за книгою «Українки в історії»