НА ЧИЇЙ ЗЕМЛІ БУДУТЬ ЖИТИ НАШІ ДІТИ І КОМУ ВОНА БУДЕ НАЛЕЖАТИ?

Фермерське господарство, фермер-одноосібник – це основа зайнятості населення в селі. Непогано, коли в громаді є не один фермер-орендар, а декілька, - це вже є конкуренція і село розвивається. Але не в кожному селі така картина.

   Агрохолдинги, які ведуть відкриту війну за землю, ідучи різними рейдерськими шляхами, зводять це усе нанівець. На превеликий жаль, в цьому їм допомагають деякі представники влади.

   В народі кажуть, що факти річ уперта. Коротко наведу два прості, протилежні приклади. Латифундисти чи агрохолдинги, пригнавши свою великогабаритну техніку, в один зорають поле, в другий – його засіють, в третій – підживлять та оброблять, в четвертий – зберуть урожай. Зазвичай, це технічні культури: соя, соняшник, ріпак, кукурудза, які дають чималі прибутки. Вивезуть з України урожай за кордон, тим самим ще отримають 20% ПДВ та ще й в придачу великотоннажною технікою знищать наші дороги. Фермер, чи фермер-одноосібник до цього доступу не мають, бо держава умисно відвертається від них.

    Кожен день фермер, чи фермер-одноосібник працює разом з мешканцями сіл, вирощуючи відповідні врожаї чи в підсобних господарствах. Зазвичай, де є дрібні та середні виробники, там село не вимирає, розвиває свої території, як би важко не було.

   Де зайшли агрохолдинги то, окрім маленьких подачок, з часом села «вимирають», бо ніхто з мешканців не має доступу до праці. Я не хочу умисно називати тих сіл. А ось, де є «здорова» громада, чи її лідер, які думають за своє майбутнє, ситуація зовсім інша, бо допомагаючи один одному, стає трохи легше жити в такий непростий час для України. Вони дружньо відкидають зайд, які йдуть нагло другим фронтом, щоб з часом захопити наші українські родючі землі.

   В теперішній час земельні питання в Україні ще до кінця не врегульовані, тому іде наглий «дерибан» земель, які є в запасі. Якщо ми дамо це зробити, щоб віддати останнє багатство землі, то наші діти будуть рабами на своїй українській землі.

    Щоб такої жалюгідної картини не було, то в нас усі гілки влади повинні сприяти малим фермерським підприємствам, що утворені з числа громадян, які там проживають. Потрібно періодично фахівцям консультувати фермерів щодо їх розвитку, а не умисно знищувати, як це робиться сьогодні.

    Цю тему я підняв не випадково, бо виконавча влада району має буцім-то «козир», що агрохолдинги будуть давати більше відсотків за пай. Це далеко не «аргумент», бо після того, як місцеві фермери будуть витіснені з своїх та орендованих земель то агрохолдинги, встановивши монополію, не будуть такими щедрими.

    Я вже вислухав чимало поганих висловів на свою адресу від деяких посадовців району, але я захищав і надалі захищатиму мале і середнє фермерське господарство, місцевих громадян, які працюють на землі.

Василь КАШУБА, депутат Буської районної ради