ДЕПУТАТИ РАЙРАДИ НЕЗАДОВОЛЕНІ РЕЗУЛЬТАТАМИ ПРОВЕДЕННЯ ОБЛАСНОГО КОНКУРСУ МІКРОПРОЕКТІВ

Депутати Буської райради прийняли звернення до голови Львівської обласної ради Олександра Ганущини щодо обласного конкурсу мікропроектів місцевого розвитку, у якому йдеться про стурбованість щодо результатів проведення цьогорічного обласного конкурсу мікропроектів місцевого розвитку, а саме - визначенням кількості потенційних переможців проектів, поданих від Буського району. Звернення було розроблено особисто головою Буської районної ради Богданом Гловою, яке депутати на сесії одноголосно підтримали.

Подаємо текст Звернення:

   Ми, депутати Буської районної ради, глибоко стурбовані результатами проведення цьогорічного обласного конкурсу мікропроектів місцевого розвитку, а саме - визначенням кількості потенційних переможців проектів, поданих від Буського району.

Вважаємо, що умови конкурсу виписані таким чином, що створюють умови для перемоги територіям, які і так мають найбільші надходження до бюджету і на територіях яких розміщені великі підприємства, що дає можливість забезпечити найбільше співфінансування та знайти багатих спонсорів.

Натомість сільські аграрні райони, які переважно розташовані на більшій відстані від обласного центру і мають менші бюджети, не можуть конкурувати з фінансово стійкішими, переважно міськими, громадами. В результаті, багатші отримують ще більше, а села продовжують занепадати. Хоча усі заявляють, що потрібно піднімати село, допомагати сільським населеним пунктам виходити зі стагнації.

На нашу думку, Програма проведення обласного конкурсу мікропроектів місцевого розвитку у Львівській області на 2016-2020 роки виписана саме під багатих – території, на яких проживають чи здійснюють діяльність найбагатші спонсори. Про це, зокрема, свідчить додаток 5 до Програми - таблиця оцінювання мікропроектів, поданих для участі в обласному конкурсі мікропроектів місцевого розвитку, а саме п. 4 «Кількість додатково залучених не бюджетних коштів конкурсанта», за який пропонується максимальні 15 балів.

Є приклади, коли багаті спонсори частину коштів дають від імені громади, а частину показують як спонсорські, тим самим, забезпечуючи проекту високий бал та перемогу, оскільки градація зростання балів по небюджетному внеску розписана аж до 50% від загальної суми проекту. Звідки бідне село візьме такий великий небюджетний внесок?

  Наочний в цьому питанні і п. 2.7 додатку 3 до Програми, який, на перший погляд, звучить гарно – «Показники ефективності (співвідношення між очікуваними витратами і очікуваними результатами)», де, як приклад, наводиться різна кількість дітей у дитячих садках на одну вартість мікропроекту для одного садка та виводиться ефективність затрат на одну дитину. Звісно перевага в того, де більше дітей на одну і ту ж суму мікропроекту. А тепер задумаймось, де більше дітей чи населення загалом, у містах чи селах ? Звісно у містах. То кому віддадуть перевагу у ефективності співвідношення витрат до результатів? Звісно містам. Тобто, знову переможуть багаті. А як у такому разі рятувати бідне село?

   Окрім цього, по деяких питаннях оцінки не могло не існувати суб’єктивізму, виходячи з постановки самого питання, за яке ставиться оцінка. Наприклад питання з таблиці оцінювання додатку 5 до Програми – «В якій мірі проект сприяє місцевому розвитку?». За це питання ставиться 3 бали. А де конкретні вимоги визначення цієї міри, за яку потрібно поставити 1, 2, 3 чи 0? Питання – «Наскільки логічно узгодженими є головні ланки проекту проблема – мета – завдання - заходи?». За це питання також 3 бали. Звісно легше оцінити питання узгоджені чи не узгоджені, але як визначити наскільки узгоджені і ставити 2 чи 3 бали. Такі ж питання «Детальність та якість опису заходів проекту?» та «Конкретність і чіткість очікуваних результатів?». Кожне з них вартує 3 бали. Але оцінка 2 чи 3, в даній ситуації, без чітко встановлених критеріїв, однозначно носитиме суб’єктивний характер. Тож, в даній ситуації, виникає значне поле для маневру. Не виключений також лобізм.

  Враховуючи вищевикладене, пропонуємо розділяти проекти подані від міст та малих сіл, а також звертати увагу на справді соціально значимі проекти, а не лише на розмір співфінансування та кількість населення. В протилежному випадку села просто вимруть.

Пропонуємо визначити певну суму на соціально-значимі мікропроекти по кожному районі, які подаються за спільним поданням голови районної ради, голови райдержадміністрації та депутатів обласної ради від території.