ПРОФІЛАКТИКА БІОГЕЛЬМІНТОЗІВ

Біогельмінтози – це захворювання, передача яких людині відбувається з участю тварин, в чиєму організмі розвивається збудник (ехінококоз, альвеококоз, теніоз, теніаринхоз, дифілоботріоз, опісторхоз, трихінельоз). Про це інформує Буське районне лабораторне відділення  ДСЕС України.

     При вживанні дичини (кабан, борсук тощо), м’яса домашніх свиней та сала з проріззю, що не пройшли ветеринарно–санітарну експертизу, людина може заразитися на трихінельоз – небезпечним для здоров’я і життя гельмінтозом. Захворювання людини на трихінельоз характеризується гострим та тяжким перебігом: підвищенням температури тіла (до 40˚С).

   Щоб не допустити зараження трихінельозом, не треба купувати м’ясні продукти на стихійних ринках, м’ясо домашніх свиней та дичину вживати тільки після проходження санітарно-ветеринарного контролю, дотримуватись правил приготування м’ясних страв.

    Зараження людини свинячим, бичачим ціп’яками відбувається при куштуванні сирого м’ясного фаршу, при вживанні недостатньо термічно обробленого м’яса (шашлику), яке містить фінки (зародки) цих гельмінтів, з яких в кишечнику людини розвиваються дорослі особини. Зазначені гельмінти викликають у людини теніоз та теніаринхоз. Хворого турбують періодичні болі в животі, кишкові розлади, порушення апетиту, головний біль. Але найчастіше хворі скаржаться на свербіж в області заднього проходу і періодичне відходження члеників (фрагменти тіла гельмінта у вигляді утворень білого кольору, що нагадують локшину, які можна побачити неозброєним оком). Ці ознаки повинні насторожити хворого та змусити його звернутись до лікаря.

   Для попередження зараженнями ціп’яками не слід купувати м’ясо на стихійних ринках, куштувати сирий фарш, вживати м’ясні страви з кров’ю та недостатньо термічно оброблені м’ясні продукти.

     Із вживанням в’яленої, копченої річкової риби домашнього приготування або з її недостатньою термічною обробкою може бути пов’язане зараження людини такими гельмінтозами, як дифілоботріоз (збудник – широкий стьожак) та опісторхоз (збудник – печінковий сисун). При вживанні зараженої та недостатньо термічно обробленої риби, малосольної ікри личинки попадають до кишкового-шлункового тракту людини, де відбувається їх розвиток до статевозрілих особин.

       У людини широкий стьожак викликає слабкість, головокружіння, розлади шлунково-кишкового тракту, шкірні висипи, призводить до розвитку анемії (малокрів’я), схуднення. У хворого спостерігається періодичне відходження разом з випорожненнями фрагментів тіла гельмінта. Печінковий сисун може викликати запальні процеси в печінці, 12-палій кишці та підшлунковій залозі, стимулювати розвиток цукрового діабету, раку печінки. Характеризується тяжким  тривалим клінічним перебігом.  Зараження людини на опісторхоз відбувається при порушенні правил приготування риби.

      Для попередження зараження на  дифілоботріоз та опісторхоз необхідно, по-перше, охороняти водойми від забруднення стічними водами, де можуть бути яйця паразита, по-друге, дотримуватись правил приготування риби: смажити її в пластованому вигляді під кришкою протягом 15-20 хвилин, варити – 20 хвилин, при солінні витримувати рибу протягом 2 тижнів в 14% солі від ваги риби, в’ялити шматки риби до 25 см протягом 3 тижнів, перед цим витримати 3 дні в 15% солі від ваги продукту.

      Заразитись ехінококозом можна доглядаючи за хатньою твариною, граючись із нею, людина, забруднивши руки, може занести яйця паразита до рота. Найчастіше це стається, коли люди дозволяють собакам облизувати лице, руки, посуд. Також ехінококи можна отримати, доглядаючи за вівцями та свиньми, а ще вживаючи сирі овочі й ягоди (редьку, цибулю, полуницю тощо), забруднені землею.

    При ехінококозі печінки хворий скаржиться на тиснення і біль в правому підребер'ї або надчеревній ділянці. Печінка збільшена у розмірах. Ехінококоз легенів виявляється болями в грудях, кашлем. Ехінококові міхури, що розвиваються, у міру зростання здавлюють навколишні тканини, викликаючи їх атрофію і порушення функцій органів (розлади травлення, дихання і т. д.).   Дуже небезпечні при ехінококозі ускладнення, які пов'язані з розривом пухиря або його нагноєнням. Розрив пухиря відбувається під дією травми, іноді незначної. Це веде до обсіменіння черевної порожнини і розвитку в ній множинних ехінококових пухирів та перитоніту. Ехінококова рідина, що вилилася, може призвести до анафілактичного шоку і смерті хворого.    

    Оперативне втручання залишається найбільш ефективним методом лікування.

 Профілактика ехінококозу – це комплекс ветеринарно-медичних заходів направлений перш за все на виявлення та знищення джерела інвазії: обстеження і дегельмінтизація домашніх та службових собак;  не згодовувати собакам відходи з забійних пунктів; обмежити контакти із собаками, особливо дітей; мити руки після контакту з тваринами, після роботи на городі; не їсти немиті овочі та фрукти, дикоростучі ягоди; не пити не кип`ячену воду із природних водоймищ.

      Діагноз гельмінтозу встановлюється на підставі скарг пацієнта, особливостей клінічних проявів, результатів лабораторних досліджень фекалій на наявність яєць та личинок гельмінтів, крові (спостерігається підвищений рівень еозинофілів, в деяких випадках – анемія).  Результати комп’ютерної діагностики, обстеження за методом Фолля на наявність гельмінтозів не є остаточним діагнозом та потребують підтвердження лабораторними методами дослідження. При деяких видах гельмінтозів (трихінельоз, токсокароз, ехінококоз), коли паразит знаходиться в тканинах, а не в кишечнику людини, необхідно провести дослідження сироватки крові на наявність відповідних антитіл.

    Кратність та показання до обстеження, методи дослідження на гельмінтози затверджені наказом МОЗ УРСР від 15.10.86 р. № 579 „Про посилення заходів  боротьби з гельмінтозами”. Дослідження проводяться клініко-діагностичними лабораторіями лікувально-профілактичних закладів за направленням дільничних лікарів, лікарів-інфекціоністів.

   При підтвердженні діагнозу лікування призначається лише лікарем лікувально – профілактичного закладу. Вибір препарату, його дозування, схема прийому залежить від виду збудника, перебігу хвороби, віку та стану хворого. Після лікування обов’язково слід пройти контрольні лабораторні обстеження.

    Найкращий спосіб вберегтися від зараження гельмінтами та зберегти здоров’я – це виконання рекомендацій щодо особистої гігієни, дотримання правил обробки овочів та фруктів, приготування страв з риби та м’яса.