середа, 1 січня 2020 р.

Відтепер всі новини Буського району читайте за новою онлайн-адресою: 

вівторок, 31 грудня 2019 р.

Дорогі наші читачі, вітаємо Вас із Новим Роком та Різдвом Христовим! Бажаємо Вам яскравих свят і успішного 2020 року!

    Колектив «Буського медіа порталу» дякує Вам усім за увагу, розуміння та підтримку. 
   Дякуємо за те, що читаєте, критикуєте і допомагаєте нам рости у професійному плані. 
   Ми постійно вчимося і розвиваємося завдяки Вам і для Вас. З 1 січня 2020 року ми будемо доступні на оновленому сайті за адресою: https://busk-portal.com/
 Хай 2020 рік буде наповнений лише хорошими подіями, аби всі справи завершувалися успіхом, а у нашій країні запанував мир! 
   Хай завжди в очах іскряться Успіх, радість і кохання. 
   Хай здійсняться всі Ваші бажання!
   Веселих свят і щасливого Нового року!
Ваш «Буський медіа портал»!

неділя, 29 грудня 2019 р.

Якими подіями запам'ятався 2019 рік для громади Буського району? Які основні здобутки і втрати? Журналісти Буського порталу визначили хроніку найважливіших політичних, культурних, спортивних та інших події року, що минає.

пʼятниця, 27 грудня 2019 р.


На адресу редакції «Буського медіа порталу» надійшов лист з проханням опублікувати відкрите звернення громади села Топорів до районної влади. Подаємо текст дослівно:

                   ЗВЕРНЕННЯ ГРОМАДИ СЕЛА ТОПОРІВ ДО РАЙОННОЇ ВЛАДИ
  Ми, мешканці Топорова, просимо посприяти нам у вирішенні життєво важливого для нас питання. Йдеться про можливість отримати свою зарплатню чи пенсію саме в Топорові, у поштовому відділенні.
  Гадалось, що управлінці Ощадбанку, закриваючи відділення в селі, поставляться із розумінням до потреб своїх численних клієнтів. Нас запевняли в тому, що на пошті встановлять інформаційно-платіжний термінал. Аж ні –  цього не сталося...
   Правда, нині на пошті функціонує платіжний термінал, але не від Ощадбанку, а «Укрпошти». Термінал є, але люди не спішать користуватися його послугами, позаяк з банківської операції по отриманню коштів знімається здирницька комісія. Комісійні – це відсотки з виплаченої суми, іноді вони сягають 60 – 80 грн. Найбільше від цього потерпають пенсіонери,  яким тепер доводиться їздити в Буськ і за пенсією, і за субсидією, або ж доручати цю місію комусь іншому. Але ж дорога не безкоштовна, дві поїздки – це 60 грн. Так чи інакше – власники банківських платіжних карток нині втрачають свої кошти. 
                                                  Шановна районна владо! 
   Ми пропонуємо зініціювати на рівні області чи Києва розгляд питання щодо повної відсутності обслуговування сільського населення банківськими послугами. І щоб обслуговування здійснювалось без грабіжницького посередництва «Укрпошти», бо воно нам не по кишені.
 Конкретно для нашого села – посприяти у встановленні терміналу від Ощадбанку. Мотивація очевидна: наше село віддалене від району аж на 23 км, в ньому проживає 2 тисячі населення, є багато клієнтів Ощадбанку.
   Цікавились,  а якою є ситуація з цієї проблеми в інших областях. Якщо вірити ЗМІ, то нині Ощадбанк встановлює термінали навіть в селах, а також розвиває мережу пунктів дистанційного обслуговування. На останньому хочеться зробити наголос. Спеціально обладнані банківським антуражем автомобілі їздять періодично по селах та надають різноманітні послуги. Це обнадійлива перспектива для будь-якого села, бо, даруйте, онлайн-сервіси для нас – це  утопія...
  До слова, якщо Ощадбанк відхрещується від своїх клієнтів, то, очевидно, варто започаткувати співпрацю з іншими державними банками.
  P.S. Шановні чиновники! Наше звернення ми пересилаємо на Буський медіа-портал і водночас – на офіційній сайт Буської РДА. Просимо публічно подати своє бачення цієї проблеми та шляхи її вирішення.
  З повагою, від імені клієнтів банку – 
а це вчителі, техперсонал, 
медичні працівники, пенсіонери 
– вчителька-пенсіонерка Зіновія Кузьма

У зв'язку з відсутністю пасажирських та приміських поїздів із зупинкою по станції Красне прийнято рішення про те, що відтепер в нічний період з 00 год до 03.45 год зал для очікування пасажирів вокзалу станції Красне закривається.

  Про це проінформували в Адміністрації вокзалу станції Красне.
 Нагадаємо, що з 8 грудня 2019 року в Україні вступив у силу новий розклад руху пасажирських та приміських поїздів.

четвер, 26 грудня 2019 р.


Кожний тато і мама хочуть бачити в своїх дітях здійснення своїх мрій і сподівань. Прагнуть, щоб вони росли здоровими, розумними та радісними, прославляли свої родини і рідний край. Саме з цією нагоди сьогодні на базі Буської ЗОШ №2, за підтримки міського голови Буська Ростислава Сліпця, відбулися традиційні змагання «Веселі старти» серед учнів 5-х класів шкіл міста.

 Атмосфера радості, азарту, спортивного духу панувала на змагах. Учні  із задоволенням взяли участь у 7 спортивних естафетах, змаганнях, іграх, музично-спортивних композиціях. Від імені міського голови побажав учням вдалих результатів заступник міського голови Володимир Зеленюх.
  Змагання проходили у дружній та теплій атмосфері під гучну підтримку вболівальників. А найголовніше, цей день запам’ятався усім святковим радісним настроєм, спортивним запалом та позитивними емоціями. 
  За результатами змагань перше місце здобули учні ЗОШ №2, друге місце – ЗОШ №1, а третє – гімназія. Переможці та призери змагань були нагороджені спеціальними кубками, медалями, грамотами, а також смачними тортами від міського голови.
Фото: Назар Михайлюк

25 грудня, близько 08:30, у с. Купче Буського району під час гасіння пожежі у приватному будинку виявлено тіло власниці будинку 1937 року народження. 

  До Служби порятунку "101" надійшло повідомлення про пожежу в с. Купче Буського району. Пожежа виникла в цегляному житловому будинку, критому шифером, розміром 9×10 м. До місця події негайно виїхали рятувальники 14-ої державної пожежно-рятувальної частини м. Буськ та 44-го державного пожежно-рятувального поста сел. Олесько. На момент прибуття рятувальників до місця виклику, з вікон будинку вибивався густий чорний дим. Не гаючи жодної хвилини вогнеборці приступили до проведення робіт з ліквідації загорання. Під час проведення розвідки, в одній з житлових кімнат, на ліжку було виявлено тіло загиблої жінки. Нею виявилась власниця будинку - жінка 1937 року народження. О 08:40 вогнеборці локалізували пожежу, та о 08:50 повністю ліквідували. Внаслідок пожежі вогнем знищено речі домашнього вжитку на площі 20 кв.м., пошкоджено речі домашнього вжитку на площі 10 кв.м., та перекриття на площі 20 кв.м.
  До ліквідації пожежі залучили 6 чоловік особового складу та 2 одиниці спецтехніки.
  Обставини та причини виникнення пожежі встановлюються.
  За даними поліції, відкрито кримінальне провадження, попередньо встановлено, що причиною займання стало замикання електропроводки.
  У Буське відділення поліції 25 грудня надійшло повідомлення про пожежу у житловому будинку, розташованому в одному із сіл району.
  На місці події працювала слідчо-оперативна група. Після локалізації пожежі правоохоронці виявили тіло 82-річної власниці будинку без ознак життя.
  За цим фактом слідчі відкрили кримінальне провадження за ч.2 ст.270 (порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки) КК України.   Тіло загиблої скеровано в морг, проводиться досудове розслідування.

середа, 25 грудня 2019 р.


Сьогодні 25 грудня – відзначають 40-річницю початку війни в Афганістані. У цей день у 1979 р. до демократичної республіки Афганістан  по мосту через р. Аму-Дар'я ввійшли війська 40-ї армії СРСР. Уведенням радянських військ почалася так звана Афганська війна (1979-1989) - один з етапів громадянської війни в Афганістані, ознаменований присутністю в цій країні військового контингенту радянських військ. 

  Війна в Афганістані розпочалась із нападом спецпідрозділів КДБ СРСР на президентський палац у Кабулі і вбивством президента країни Хафізулли Аміна і його оточення та введенням у країну "обмеженого контингенту" радянської армії. Насправді війна в Афганістані була повномасштабною збройною агресією Радянського Союзу проти суверенного Афганістану під приводом боротьби з моджахедами.
  Афганська війна тривала з 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 року, тобто 3340 днів.
   За час десятирічної війни 1979-1989 років з цієї країни додому не повернулися 3360 українців. З них: 3280 – загинули, а 70 пропали безвісти та потрапили в полон. За даними Міністерства оборони України, поранення отримали 8 тис. наших співвітчизників, близько 4,5 тис. з них залишилися інвалідами. З моменту розпаду СРСР Україні вдалося розшукати лише 10 українців, зазначених в офіційно переданому керівництву нашої країни списку осіб, які зникли безвісти чи потрапили у полон.
   Щороку бущани вшановують ветеранів афганської війни та усіх учасників бойових дій на території інших держав, згадують тих, хто не повернувся з гарячих точок планети, та тих, хто відійшов у вічність уже повернувшись додому.
  Сьогодні у річницю давайте вшануємо пам'ять усіх українців, які полягли під час воєнних конфліктів, запалимо свічки в пам’ять про Віктора Ющенка та Олександра Мурського – двох бущан, які загинули в демократичній республіці Афганістан під час виконання військового обов’язку, та більше двадцяти мешканців району, які померли вже після повернення додому.

вівторок, 24 грудня 2019 р.


Стало доброю традицією щороку біля новорічної ялинки на площі Ринок м.Буськ проводити урочисту передачу пластунами Станиці Красне НСОУ Вифлеємського вогню мешканцям районного центру Буська та усім гостям міста.

 Сьогодні, 24 грудня, така акція відбулася вчергове за участю голови райдержадміністрації Олега Коваля, голови районної ради Богдана Глови, їх заступників, заступника Буського міського голови Володимира Зеленюха.
   Після спільної щирої передріздвяної молитви пластуни розповіли присутнім про історію виникнення міжнародної щорічної скаутської акції до святкувань Різдва Христового, котра полягає у поширенні символічного вогню, запаленого на місці народження Ісуса Христа.
  Голова РДА Олег Коваль привітав усіх присутніх з новорічними та різдвяними святами, подякував пластунам за Вифлеємський вогонь. В свою чергу, голова районної ради Богдан Глова розповів, що добра традиція передачі Вифлеємського вогню, яка розпочалася у 1988 році в Австрії, знайшла своє поширення в Україні з 1992 року, а офіційна передача Вогню відбулася у грудні 1998 року, коли його передали на митному переході в Раві-Руській польські скаути українським пластунам. Після передачі Вогню усім бущанам, Народний ансамбль пісні та музики «Зорецвіт» подарував низку відомих Різдвяних колядок.
За інформацією Буської РДА
Сьогодні, 24 грудня керівник апарату Львівської ОДА Маріанна Вільшинська представила новопризначеного голову Буської районної державної адміністрації Олега Коваля.

 Розпорядження  №545/2019-рп про його призначення підписав Президент України Володимир Зеленський 18 грудня 2019 року. Участь у заході взяли керівники районних, селищних рад, громадськість, працівники РДА, депутати району та ЗМІ.
 Керівник апарату Львівської ОДА Маріанна Вільшинська привітала Олега Коваля з призначенням на нову посаду та побажала успіхів в реалізації планів з удосконалення інфраструктурних проєктів та реалізації реформи децентралізації. Вона також подякувала за роботу попередньому голові РДА Петру Морозу, заступникам голови та апарату.
  У своєму слові призначений голова РДА Олег Коваль подякував захисникам Вітчизни на Сході та наголосив, що першочерговим завданням його роботи буде розвиток соціального-економічного розвитку району.
 Привітав з призначенням Олега Коваля та побажав успіхів в роботі голова Буської районної ради Богдан Глова.
 Нагадаємо, Олег Коваль до призначення був головою Заводської сільської ради, його обрали на цю посаду у 2015 році після місцевих виборів. До сільради пройшов як самовисуванець. Був членом ВО “Батьківщина”. Згідно із його декларацією про доходи за 2018 рік, Коваль заробив 102 527 грн зарплати, йому належить квартира у селі Заводське, будівля магазину у селі Переволочна та торговий павільйон у Буську. З 2016 року Коваль їздить на авто Ford Fiesta 2016 року випуску вартістю 420 000 грн. Його дружина, Ліда Коваль, займається підприємницькою діяльністю і минулоріч задекларувала 558 154 грн.

понеділок, 23 грудня 2019 р.


Богдан Глова – осо­би­с­тість на Бущині ві­до­ма. Впро­довж ба­га­тьох ро­ків він працював на ке­рі­вних по­са­дах. У листопаді 2015 ро­ку став очі­ль­ни­ком Буської районної ради. Робота в органі місцевого самоврядування ніколи не була спокійно, розміреною, передбачуваною. Що не день, то важливі справи. У цій круговерті трудових буднів інколи голові райради ніколи і в гору глянути, все старається, що в його силах, зробити для громади. В рамках нашого проекту #відверте_інтерв’ю, ми поспілкувались із головою Буської районної ради Богданом ГЛОВОЮ про те, чому юнаком вирішив поступити у педагогічний інститут, про політичний бруд опонентів, хабарі та любов до тварин. 

– Богдане Володимировичу, розкажіть нашим читачам про своє дитинство. У яких умовах зростав голова районної ради? Яку професію мріяли освоїти?
– Зростав у простих умовах. Брав участь у різних гуртках, зокрема у школі - ходив на шаховий. Мій сусід Олег Йосипович Куючко навчив мене фотосправи, то з сьомого класу займався фотографією. Це не те що тепер на мобільний можна клацнути. Мені батьки придбали відповідне обладнання, купляв фотопапір, реактиви. Фотографував друзів, селище, школу. Їздив у Буськ на стрілецький гурток, стріляли з дрібнокаліберок. Правда потім нашого тренера кудись перевели і гурток закрили. Ходив на плавання.
Батьки були простими робітниками без вищої освіти, працювали спочатку на залізниці, потім на Красненському цукровому заводі. Жили ми скромно, багато років будували будинок, але я все ж мріяв здобути вищу освіту. Любив гуманітарні науки, зокрема історію, тому вже у випускному класі вирішив вступати на історичний факультет. Вибрав Тернопільський педагогічний інститут ім. Володимира Гнатюка, але закінчував вже університет.
 – Будучи студентом, чи платили гроші за здачу екзаменів та іспитів?
 – Я поступив у 1992 році повністю безкоштовно. Тоді на зорі незалежності все мінялось. Поверталось вивчення правдивої історії, а не лише піддиктовку компартії. У нас на вступних екзаменах з історії України були присутні відомі діячі – дисиденти. Може тому я без грошей поступив? Але протягом всього навчання за жоден екзамен не дав жодного хабара. Хоча ті хто не хотіли вчитись шукали якість виходи, але хто вчився, той міг все здати чесно. Хоча вчитись тоді було не просто. Інтернету і комп’ютерів не було. За книжками потрібно було вистоювати в чергах у бібліотеках і то ще попасти, щоб потрібна книжка була вільною. До слова, на перших курсах студенти з обласного центру, які вчились у спецзакладах з гуманітарним ухилом, мали кращу базу. Тому перші два курси мені було не просто. Половину екзаменів здавав на п’ятірки, половину на четвірки. Але, з часом ми, які з провінції, вловили темп і обганяли міських. З третього по п’ятий курс усі екзамени, які були я здав на відмінно і отримав найвищу стипендію.
– Після навчання Ви пішли працювати у школу, а згодом - у політику. Як простий вчитель потрапив у політику?
 Справді, після закінчення університету я пішов працювати вчителем історії, основ Конституції і права у Красненську школу №1. Свою роботу я любив і про участь у політиці взагалі не думав. Але стався випадок. У 1999 році я повіз учнів у місто тоді ще Дніпропетровськ. І там дитина падає в Дніпро і сильно калічить ногу об каміння. Рани дуже глибокі, шкіра просто повисла з ноги. І тоді на порятунок прийшов голова Дніпропетровської обласної організації Українського Народного Руху Іван Шулик, який ще з дев’яностих виборював Незалежність України в місті Дніпропетровськ. Тоді учнів ми відправили до дому з вчителем фізкультури Любомиром Казимировичем Ходякевичом, а я залишився жити у голови партійної організації більше тижня, поки дитина була в лікарні. Тоді саме Іван Шулик домовився з кваліфікованими медиками, допоміг з лікарствами, а його дружина Зоя від моєї учениці не відходила. Тоді я пережив великий стрес і коли уже їхав, то запитав, чим можу віддячити. Тоді пан Іван сказав, що якщо зможу підтримати Український Народний Рух, то буде вдячний, і зателефонував до голови Львівської обласної організації Народного депутата України Олекси Гудими. Коли я приїхав додому, Олекса Гудима мене дуже добре прийняв і запропонував створити районну організацію. Я погодився і за місяць часу нас було вже 70 чоловік переважно молодих людей. Тоді Гудима одразу взяв мене помічником – консультантом депутата Верховної Ради України на громадських засадах. Буська організація стала найактивнішою, мене обрали спочатку в обласний провід, а пізніше заступником голови обласної організації. Так і все почалось. Коли партія увійшла в блок «Наша Україна» у 2002 році я очолив фракцію в Буській районній раді в кількості 21 депутат. Тоді і Ігор Паливода, і Мирослав Курилко, які боролись за посаду голови районної ради, пропонували мені посаду заступника, але я не погодився і ми нікого з них не підтримали. Боролись проти Кучмівської системи, СДП(о) Медведчука а потім і Януковича. Правда тепер я вирішив з політики піти. Розчарований тим всім.
– Як рідного брата залучили до роботи в політиці?
  Та як. У 2002 році, коли політична партія ввійшла у блок «Віктора Ющенка Наша Україна» разом з НРУ та КУН, виборчий штаб якого я в районі очолив, ми почали висувати кандидатів на мажоритарні округи до районної ради. Мене висунули по Красному, а брата по селах Куткір, Острів та Безбруди. Тоді, до слова, вибори відбувались лише по мажоритарних округах і ми обидва з братом перемогли. Ярослав став наймолодшим депутатом районної ради, а у 2006 році був обраний депутатом обласної ради вже по партійному списку. Але після цього дуже розчарувався, оскільки в обласній раді побачив деякі речі, які суперечили його принципам і заявив, що більше не балотуватиметься. Слова дотримав.
– Членом скількох партій Ви були?
 Однієї, правда вона проходила трансформації. Через рік у 2000 році Український Народний Рух перейменований в Українську Народну Партію. Там були такі люди, як Ігор Юхновський, Іван Драч, Павло Мовчан, Степан Хмара. Тоді ми брали участь в акціях «Україна без Кучми». У 2002 році партія увійшла в блок «Наша Україна», але після 2005 році спритники утворили партію «Наша Україна». Тоді мені пропонували вступити в цю партію і претендувати від неї на голову районної ради. Я відмовився і залишився де був, а на керівника районної вже партійної організації «Наша Україна» порадив Володимира Замроза, який згодом і очолив районну раду. В 2013 році розпочався процес об’єднання двох частин РУХу, який остаточно об’єднався у 2014 році. Тоді ми розпустили районну організацію УНП і опинились в об’єднаному  Народному Русі України. Тому партії я не міняв, хоча пропозицій було багато.
  До слова, коли у 2004 році я очолив районний виборчий штаб Віктора Ющенка, а тоді ми ще сподівались на великі зміни в країні на краще, були ідеалістами, тому залучив до політики багато нових людей, які очолювали агітгрупи, допомагали в організації «Помаранчевої революції». Це зокрема Роман Фурда, Сергій Бондаренко, Богдан Онишкевич, Петро Жукровський та багато інших. Відправляв я людей і на Схід України як спостерігачів в дільничних комісіях. А в Окружну комісію зокрема делегував Володимира Замроза та Ростислава Сліпця. Останній очолював відділ внутрішньої політики в РДА, але в знак протесту проти системи звільнився і я вирішив його задіяти. Тобто можна сказати я певним чином ввів тих людей у районну політику, які з часом знайшли себе в цьому.
– Ні для кого не секрет, що перебуваючи у політиці, можна собі нажити недругів. Чи пам'ятаєте моменти, коли на вас лився бруд? Як намагались із ним боротись?
  Ще коли очолював виборчий штаб Ющенка, то тоді аж занадто вів активну боротьбу. Коли після наради у Львові виїхав з міста сам за кермом, мені дорогу перегородив автомобіль ГАЗ 66. Вискочили люди спортивної тілобудови, витягнули мене з машини і розбили мені голову. Погрожували матами, що я договорюся. Правда я ще встиг по телефону набрати голову обласного штабу Петра Олійника і він вислав мені на допомогу свою охорону на чолі з таким собі паном Керваличем, які за збігом обставин перебували не далеко. Але бандити на цій вантажівці поїхали полями і догнати їх легковими авто не змогли. Номера на машині були не справжні. Тоді я два тижні пролежав у Львівській лікарні. 
  У 2004 році перед президентськими виборами відбувались вибори у місті Мукачеве. Це була своєрідна репетиція хто кого і партії блоку почали скеровувати туди на захист результатів виборів молодих депутатів. Я послав туди рідного брата, але навіть не думав, що там будуть такі побоїща з залученням криміналітету. Після закриття дільниць на них почались справжні напади. Коли мій брат сфотографував на дільниці одну з бійок, то за ним побіг цілий натовп спортивних молодиків, обличчя яких були загримовані. То Ярослав змушений був скакати з другого поверху. Тоді це був перший дзвіночок.
  А листівки з брудом звісно були. Коли ми відновили в Красному Народний дім і моя сім’я вклала туди чимало власних ресурсів, селищна рада, яка тоді приймала на роботу працівників культури, взяла на роботу в Народний дім мою маму та брата. Патріотичні концерти, вистави та інші заходи були майже кожного тижня. Але написали листівки, що я через свої впливи влаштував їх на роботу в Народний дім і через це зробив великий злочин, хоча голосували по цьому питанні одноголосно депутати селищної ради. Тоді мій брат звільнився з роботи і поїхав на заробітки в Польщу, і  мама звільнилась залишившись на пенсії. Якщо тепер ті хто це писав стали щасливими то я радий.
  Писали що я своїх дітей службовим автотранспортом підвожу до школи, забувши, що в мене немає дітей. Очевидно потрібно до того спокійно ставитись. До речі, я на сесії обласної ради їжджу маршрутками за свої кошти і протягом всього року не підписав собі жодного оплачуваного відрядження. То так, до слова.
– Зі своєю дружиною Марією познайомились під час перебування у політиці? Як вона сприймала Вашу політичну кар'єру? Чи давала якісь поради?
  Познайомились ми з нею у 2000 році на весіллі друга. Одружились у 2004 році, коли я вже очолював виборчий штаб. Важко було їй з цим змиритись, хоча допомагала. А у 2006 та 2010 роках уже формувала склад дільничних комісій, працювала з людьми, робила заміни, перевіряла документи. Я вже туди не втручався. Але тепер я вже їй обіцяв  не балотуватись. Тому не йду ні на голову ОТГ, не планую і в депутати. Нехай інші ще попробують що це таке.
– Ви були керуючим справами (керівником апарату) районної ради, а у 2015 році Вас депутати обрали головою. Чому вирішили піти на цю посаду?
 Я депутат чотирьох скликань. З 2006 року обраний заступником голови районної ради, пізніше переведений на посаду керуючого справами. В різний час виконував роботу практично усіх відділів районної ради включно з юридичним. Тому досвід значний, але з самого початку головою іти не думав, проте були люди, які настійливо наполягали. Тиждень вагався, а потім подумав, як буде так буде. Чесно кажучи я не думав, що депутати проголосують, але в таємному режимі проголосували. Це дуже не проста посада. Зі всього, що я собі нажив на цій посаді, це цукровий діабет. Якби вернути час назад, я б навряд чи погодився.
– Як Ви оцінюєте нинішній депутатський корпус? 
 Депутати дуже різні. Кожен має свій характер, свої принципи, але працювати можна. Інтелектуальний рівень досить високий. Я думаю по рівні компетентності чимало чинних депутатів Верховної Ради України програють районним.
– На Вашу думку, чи варто районним депутатам виплачувати на законодавчому рівні заробітну плату? І яка б це була символічна сума?
 Звісно депутати районної ради, як і сільських, селищних, міських та обласних рад працюють виключно на громадських засадах. Тобто жодної оплати за свою депутатську діяльність не отримують. Жодних пільг не мають. Тобто, окрім своєї основної роботи потрібно виділяти час на депутатську діяльність. Багато хто навіть не вірив. Заробітну плату отримують лише депутати Верховної Ради України. Через це чимало депутатів місцевих рад, які вже були відмовились балотуватись. Але завжди знаходяться ті, що хочуть попробувати. Хоча до сільських рад були випадки, що на окрузі ніхто не хотів зареєструватись кандидатом, то людей впрошували. У Європі є ті країни у яких платять за день засідань, зокрема Польща, є на громадських засадах. Єдине, що в Україні на час засідань депутати місцевих рад звільняються від виконання обов’язків по основному місці роботи зі збереженням заробітної плати за цим місцем роботи в цей день. Тому підприємці не дуже хочуть брати депутатів на роботу. У нас були випадки, що депутати складали депутатські повноваження через роботу, бо роботодавець поставив таку вимогу – ніяких депутатів на роботі. А відвідуваність та активність залежить виключно від людини. У Верховній Раді України яка зарплата депутатів і є прогульники. А в районній раді не завалено жодного важливого рішення. Тобто попри відсутність оплати за депутатство, більшість все ж відповідальна. Наступного року обиратимуть депутатів до ОТГ то сподіваюсь, що виборці виберуть відповідальних людей.
– За весь час роботи, чи хтось пропонував Вам хабарі чи винагороду?
– Прямо не пропонували. За все своє життя я не взяв жодної гривні хабара ні від кого і нічого не вкрав. Ми з дружиною не взяли навіть жодного метра землі. Живу виключно на зарплату, тому хати не збудував (проживаю з батьками), дорогої машини не купив. Жодного бізнесу ні я ні моя родина не маємо, ніяких фірм нікуди не протягував. Наш район невеликий і думаю всі про всіх знають.
 До слова, коли ще працював вчителем, то готував учнів до вступу в університет, але навіть не думав, що то можна за репетиторство щось брати. Я знав, що раз я вчитель і не зміг навчити на уроці, то для тих,  хто хотів, я залишався після уроків без жодної винагороди. І коли дідо одного з моїх учнів, який поступив, приніс мені сметану з сиром, я виставив його за двері і ще й присоромив. Навіть сметани не взяв.
 А був момент, що прийшов до мене в кабінет якийсь невідомий чоловік і пропонує мені, щоб я допоміг його фірмі, аби вона виграла роботи на об’єктах галузей і натякає на якийсь відсоток. Я йому порадив брати участь в тендерах по системі прозоро і на цей відсоток, який він думає комусь давати, зменшити ціну і є більші шанси виграти. Хоча районна рада не є розпорядником коштів по галузях, а лише приймає рішення про виділення коштів. Тому я тендерних документацій не підписую, актів виконаних робіт також. Це роблять органи виконавчої влади (РДА та її відділи і управління, які управляють тією чи іншою галуззю).
– Для багатьох відомо, що у Вас проблеми із здоров'ям, особливо це помітно, коли Ви кульгаєте. Розкажіть, чому так сталось?
 Я з дитинства маю проблеми з суглобами. Коксартроз третього ступеня. Першу операцію мені робили ще в дев’ятому класі професор Рябчук з нашим травматологом Сосновським (вже покійні). Правда хвороба не зупинилась. Після третього курсу університету я змушений був лягти в медінститут у Вінниці. Мені наростили кістку на шість сантиметрів. Тобто розламали ногу і нарощували міліметр в добу, так званий регенерат. Я тоді не знав, що це практично лотерея, бо в багатьох цей регенерат ламався у  мене таки зрісся. Правда коли шпицями розтягували в місці перелому ногу, то ті шпиці прорізали і шкіру і м’язи. І так декілька місяців. Обезболюючі вже не брали.  Я думав, що університет вже не закінчу і нічого з мене не буде. Тоді зарплату давали товарами, грошей практично не було і жоден чиновник, жоден депутат мені не допоміг. 
 Пам’ятаю, як мама зібрала всі гроші, які були в хаті, залишивши лише на хліб і дорогу, та поїхала до Вінниці, бо потрібні були лікарства. Я тоді пропонував, щоб вже зі мною не мучились. Плюнути на це все і нехай буде як є.  Але потім почав займатись фізичними вправами, повернувся в університет і закінчив на відмінно. Коли на п’ятому курсі запросили батьків і моє прізвище зачитали в числі кращих студентів університету, то мама була здивована. Знала що вчуся, але не думала що такі результати. Всього чого я добився, добився сам. Жодних впливових родичів не мав. Фактично я самостійно зміг вийти з біди і повної зневіри в себе і ще й став головою районної ради. Мабуть на все Воля Божа.
– Які улюблені страви? Що на сніданок їсте?
  Люблю вареники з картоплею і сиром. Люблю картопляні пальчики так звані «палюшки» зі шкварками та солоним сиром. Моя бабця їх мені робила. Моя Марія їх ненавидить, але робить як попрошу.
– Назвіть останню книгу, яку прочитали? Чим вона Вас зацікавила?
  Колись читав чимало книг, особливо історичних. Захоплювався історією Єгипетських пірамід, цікавився зображеннями, які робили люди до часів нашої ери і які детально нагадують сучасні предмети. Читав про запорозьких козаків. Цікаві повісті з цього приводу Андрія Чайковського «На уходах», «За сестрою». Колись любив наукову фантастику авторів Станіслава Лема, Олександра Біляєва «Аріель», «Голова професора Доуля», «Людина Амфібія». Я був частий відвідувач Красненської селищної бібліотеки. Окрім цього запам’яталась чомусь книга «Білий Бім чорне вухо» та «Бек». Нажаль зараз мало часу на книги. Читаю переважно документи, закони, газети, новини в Internet.
– Яка нині заробітна плата голови Буської районної ради?
– До 25 червня посадовий оклад був 11 тисяч, після чого підняли до 14. У мене вислуга служби більше 13 років, 6 ранг, тому є відповідні доплати, а також оплата відповідно до постанови КМУ № 268. Тому в середньому біля 20 тис. Хоча є по різному. Правда до грошей я навчився ставитись по філософське. Є то є, нема то нема. В жовтні закінчиться моя каденція, то можливо повернуся в школу і буду згідний на вчительську зарплату.
– Чи любите Ви тварин і яких ?
 У нас на подвір’ї семеро котів: два моїх, два братових і троє маминих. Але вони хитрі як деякі депутати. Спочатку поїдять в одної сім’ї, а далі ідуть до іншої з такими очима, ніби ніде до того не їли, а потім ледве ходять. Звісно улюблений в мене кіт Тішка, який може спати з нами на ліжку і обов’язково голова на подушці. Раз я відкрив очі, а він навпроти спить і як не зацідить мене лапою по фізіономії, бо не сподобалось чого я прокинувся, то я ледве з ліжка не впав. А Марія це все бачила і каже, - йому до лампочки хто ти такий. Кажуть біологи, що коти вважають, що це не вони з нами живуть, а ми з ними.. А пса Діна мої батьки взяли у волонтерів, бо був бездомний.
– Якими будуть Ваші особисті побажання мешканцям краю напередодні Нового року?
 Бажаю в першу чергу вірити в себе, не зневірюватись. Мати в житті якусь мету і скласти план, як до цієї мети прийти, і Ви обов’язково цього досягнете. Звісно бажаю в першу чергу здоров’я, добра, позитивних емоцій, Божої ласки, сімейного затишку, душевного спокою і мирного неба над головою.
Спілкувався Роман МАТВІЮК

пʼятниця, 20 грудня 2019 р.

Ренген-апарат упакований доставлений до райлікарні
Комунальний некомерційний заклад «Буська центральна районна лікарня» отримав сучасний рентгенологічне обладнання корейського виробництва ЕcoView 9 Plus.

   Для встановлення обладнання у лікарні було підготовлено приміщення рентген-лабораторії, максимально адаптовані умови згідно технічних характеристик апарата, який рекомендувався постачальником. Отримання нового рентгенологічного апарата було дуже важливим для населення всього району. 
   Вартість обладнання склав 2 млн 792 тис грн. Кошти на його придбання вдалось зібрати із 11 сільських рад району та благодійних організацій. Зокрема, Буська міська рада виділила 200 тисяч гривень, Красненська селищна рада – 150 тисяч, Ожидівська, Милятиська по 70 тисяч, Андріївська, Соколянська по 50 тисяч, Кутівська, Утішківська, Боложинівська, Балучинська по 40 тисяч та Куткірська, Задвір'янська сільські ради по 30 тисяч гривень. З районного бюджету було виділено майже один мільйонів гривень та ще один мільйон було отримано від Національної служби здоров'я України.
   Відтепер наявність рентгенологічного апарату в районній лікарні надасть можливість своєчасного виявленню великої кількості захворювань, а також локалізації різноманітних травм, що сприятиме своєчасному та ефективному лікуванню пацієнтів. 

Вчора, 19 грудня о 21:30 до Служби порятунку «101» надійшло повідомлення про пожежу в м.Буськ по вулиці Валовій.

  Пожежа виникла у цегляній житловій будівлі,критій металевим листом. До місця події негайно виїхали рятувальники 14-ої державної пожежно-рятувальної частини м. Буськ. О 21:40 вогнеборці локалізували пожежу та о 21:45 повністю ліквідували. Про це повідомили у пресслужбі Буського ДСНС у Львівській області.
 Внаслідок пожежі вогнем знищено перекриття житлового будинку на площі 2 м.кв. та пошкоджено покриття на площі 1м.кв. Завдяки оперативним та злагодженим діям вогнеборців вдалось врятувати житлову будівлі. До ліквідації пожежі залучили 4 чоловіка особового складу та 1 одиницю спецтехніки.

четвер, 19 грудня 2019 р.


Сьогодні, 19 грудня, в день Святого Миколая делегація посадовців Буського району, вже традиційно, завітала до діток Новомилятинського дитячого будинку «Добре серце». 

  Голова районної ради Богдан Глова, перший заступник голови Буської РДА Олег Ільків, заступник голови РДА Тетяна Сай, керівник служби у справах дітей Буської РДА Наталія Бучко, а також працівники Буського ВП Кам’янка-Бузького ВП ГУ НП у Львівській області на чолі з начальником відділення Богданом Петелицьким прийшли привітати вихованців закладу та вручити солодкі подарунки.
  Діти радо зустрічали довгожданого Миколая і його помічників колоритним концертом-виставою. Дошкільнята щиро розповідали про свої добрі вчинки, гарну поведінку, читали вірші, співали пісеньки про Миколая. Це чарівне дійство не вдалося зіпсувати хитрим та підступним Чортикам, які завітали на дитяче свято з різками. Святий Миколай заохотив дітей до подальшого доброго життя, бажанням допомагати та творити добро, які до нас приходять.
   Як розповів директор дитячого будинку Володимир Пристач, ще напередодні дня Святого Миколая до 34 вихованців «Доброго серця» завітали з щедрими дарунками  благодійники і меценати, як давні знайомі так і зовсім нові, але зустріч місцевих посадовців тут цінують найбільше.
    Вітаючи зі світлим святом, голова Буської районної ради Богдан Глова передав солодкі подарунки та побажав діткам міцного здоров’я, бути слухняними та старанно вчитися, аби новорічні та різдвяні свята минули для них у хорошій атмосфері.
   До чисельних слів вітань приєднався перший заступник голови Буської РДА Олег Ільків, який передав мед від фермерського господарства "Апогей" та пасічників Бущини.
  Вихованці дитячого будинку «Добре серце» щиро дякували всім помічникам Миколая за доброту та щедрість.

У Буську відбулася звітно-партійна конференція місцевого партійного осередку ВО “Батьківщина”, яка, подейкують, завершилась не на позитивній ноті.

 В роботі конференції взяли участь члени осередку та запрошені гості. На переобрання голови районного осередку були висунуті дві кандидатури: діючий керівник парторганізації, депутат Львівської облради Степан Рак та міський голова Буська Ростислав Сліпець.
  «За» кандидатуру Степана Рака проголосували 16 членів організації, а за Ростислава Сліпця – 20. Однак, цих голосів виявилось замало, кажуть партійці, забракло два голоси, щоб переможцем визнати Ростислава Сліпця. Тому наразі чинним керівником організації залишається Степан Рак, а переобрання голови будуть вирішувати на наступній партконференції, яка ймовірно, відбудеться у січні-лютому 2020 року.
  Подейкують, що саме засідання проходило у вкрай напруженій атмосфері та жвавого обговорення. 
  Розповісти про деталі роботи конференції журналістам чинний керівник районного партосередку Степан Рак не захотів.

 У четвер, 19 грудня, на 37 сесії Буської районної ради було затверджено районний бюджет Буського району на 2020 рік. Хоча здавалось би явка депутатів на такі важливі питання мала б бути більшою, зокрема фракції ВО "Свобода", від якої взагалі не було жодного депутата. Висновки робіть самі. Попри те, усі заплановані рішення були прийняті. 

  Без жодних гарячих дискусій сесія пройшла конструктивно. Депутати одноголосно прийняли бюджет на наступний рік. Отже, доходи районного бюджету складатимуться у сумі 262 834 900,00 грн., в тому числі доходи загального фонду бюджету 259 833 900,00 грн., доходи спеціального фонду бюджету 3 001 000,00 грн. Видатки районного бюджету складатимуть у сумі 266 834 900,00 грн., в тому числі видатки загального фонду бюджету 259 333 900,00. грн., видатки спеціального фонду бюджету 7 501 000,00  грн. Профіцит загального фонду районного бюджету у сумі 500 000,00 грн. Дефіцит спеціального фонду районного бюджету у сумі 4 500 000,00 грн, джерелом покриття якого визначити надходження коштів із загального фонду до бюджету розвитку спеціального фонду. Оборотний залишок бюджетних коштів районного бюджету у сумі 2 000 000,00 грн., що становить 0,76 відсотка видатків загального фонду районного бюджету. А резервний фонд районного бюджету у сумі 2 000 000,00 гривень, що становить 0,76 відсотка видатків загального фонду районного бюджету.
  Варто зауважити, що під час затвердження районного бюджету на 2020 рік та внесення змін у бюджет на 2019 рік було передбачено кошти на: 
- виплату компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 558 „Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги” відповідно до вимог статті 91 Бюджетного кодексу України;
- проведення доплат на догляд інвалідів І групи та грошової компенсації оплати телефонних послуг інвалідам І групи, що встановлені розпорядженням обласної державної адміністрації від 2 листопада 1995 року № 878 "Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту інвалідів";
- надання пільг з оплати житлово-комунальних учасникам бойових дій ОУН-УПА та інвалідам УПА, вдовам політв’язнів  (рішення сесії районної ради від 05 січня 2011 року); одиноким інвалідам I групи, інвалідам по зору І і ІІ групи, сім’ям, у яких проживає 2 і більше інвалідів (рішення сесії районної ради від 05 січня 2011 року);
Працівники відділу культури Буської РДА завітали у Йосипівське хоспісне відділення, де проживають люди похилого віку без родинної підтримки, щоб подарувати стареньким справжнє зимове свято.

   У народі вважають, що Святий Миколай піклується про мандрівників, водіїв, туристів, воїнів. Також святий допомагає у скруті, боронить від стихійного лиха. Крім того, саме Миколай – покровитель дітей, молоді і завжди опікується їх життям та навчанням, допомагає обездоленим.
 Саме по цій причині працівники відділу культури та туризму Буської РДА завітали до людей похилого віку не тільки з піснями та театралізованою постановкою, але й з подаруночками. Для цього працівники галузі культури закупили солодощі, ящик вафлів передала Буська музична школа, а наші хлопці-побратими –  печиво з родзинками. 
   Сьогодні у закладі живуть 33 людей похилого віку. Хоча, радше доживають. Їм бракує спілкування, турботи та людського тепла. Тому допомога людям похилого віку полягає не тільки у матеріальній, але й у моральній підтримці. Просте щире спілкування, терпіння, співпереживання для них дуже важливо. 

середа, 18 грудня 2019 р.


Сьогодні, в приміщенні Кутівській ЗОШ I-II ст., відбулося свято «Люблять діти Миколая». 

  Участь в заході взяли учні 1-4 класів (класний керівник Сень Галина Ярославівна) та учні 5 класу (класний керівник Савка Ірина Ігорівна). 
  Діти радо розповідали вірші, читали легенди, брали участь у квестах, танцювали, співали. Вчитель української мови та літератури Цюга Христина Павлівна продекламувала вірш про значення свята Миколая в житті кожного з нас. 
  Святий Миколай радо похвалив діточок та нагородив подарунками. Бажаємо всім добра, радості та здійснення всіх бажань!

МИ У FACEBOOK

АРХІВ

© 2019. На платформі Blogger.

ПОПУЛЯРНІ ПУБЛІКАЦІЇ