ВОЛОНТЕРСТВО – ЦЕ НЕ ПОКЛИКАННЯ, ЦЕ СТАН ДУШІ

Складні життєві ситуації, сумні події сьогодення, випробування, що випали на долю нашої держави, поставили нас, українців, перед вибором життєдіяльності. І кожен свідомий громадянин України став на позиції вибору сенсу життя, адже саме він пов’язується з важливими цінностями – людською діяльністю і бажанням зробити щось корисне.

  Дякуючи щасливому випадку, у моїй долі з’явилась людина, знайомство з якою багато чому навчило. За сотні кілометрів, у прифронтовому Дніпрі, де, практично, кожного дня у лікарню імені Мечникова привозять важкопоранених бійців, де наші воїни, чекаючи на потяги та автобуси, що вирушають у зону бойових дій чи звідти до рідних домівок, жінки-волонтери облаштували для них затишні куточки відпочинку. Однією з них є пані Майя, жінка неповторна, перейнята долею України, вщерть виповнена працею розуму і серця кожного прожитого дня. Вона, як і її колеги, живе у дії, у людях, розчиняючись у людських проблемах і негараздах. Вона – сильна і мужня, з гострим розумом і чутливим серцем. Чергуючи у цих куточках відпочинку, відвідуючи поранених у лікарні, чи їдучи до наших бійців на передову, свідомо йде на самопожертву, але й миті про це не шкодуючи.

  Нещодавно у рамках шкільної акції «Подаруй бійцеві радість» у Дніпро було відправлено теплі речі, смаколики та дитячі малюнки. А символічним містечком, що поєднав Кізлівську школу із волонтерами м.Дніпра є стінгазета із побажаннями та прагненнями миру та спокою в Україні, Божої ласки для наших воїнів. Наші захисники її читають, біля неї роблять світлини.

  Гадаю, саме на прикладах волонтерства, та таких славних людей,як пані Майя, ми зуміємо виховати достойних громадян держави, здатних до правильних дій та бажання творити добро. Бо благословенний шлях кожного, у чиєму серці не згасає величне полум’я доброчинства і милосердя.

                                                Галина Анклевич, 

вчитель Кізлівської ЗОШ І-ІІ ст.