МЕШКАНЦІ БУСЬКОГО РАЙОНУ ВШАНУВАЛИ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРІВ ТА УСІХ, ХТО ЗАГИНУВ ВІД ЧЕРВОНОГО ТЕРОРУ ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

Традиційно в четверту суботу листопада Бущина разом з усім українством вшановує пам’ять жертв голодоморів 1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947 років. У суботу, 25 листопада, у районному центрі Буську зібралися чимало бущан біля пам’ятника Скорботи, аби вшанувати світлу пам’ять про жертв голодоморів, репресованих, депортованих, переселених – усіх родин українців, які у різні часи непростої української історії зазнали поневірянь, втратили своє життя. 

   Під час віча-реквієму на тлі сумних мелодій звучали з вуст ведучих Любові Огороднік та Ірини Калиновської моторошні цифри втрат, які зазнала Україна під час цього геноциду світового масштабу. 

   З промовами до присутніх учасників віча звернулися голова районної ради Богдан Глова, перший заступник голови РДА Олег Ільків, розповіла історію своєї мами, яка пережила голод 1932-33 років, мешканка Буська Алла Андрєєва. Зокрема Богдан Глова наголосив, що голодомор в Україні на початку ХХ ст. був не один. А саме це голод 1921-23 у якому жертвами стали жителі південних областей, які через посуху не змогли виконати норму з заготівлі зерна, голод 1932-1933 та 1946-47 років. Проте найстрашніший є саме штучно створений радянською владою голодомор 1932-33 років. Саме цей голодомор у 2003 році український парламент визнав геноцидом проти українського народу. А у 2010 році суд визнав винними у штучному голодоморі проти українців Йосифа Сталіна, Лазаря Кагановича, В’ячеслава Молотова, а в Україні секретаря ЦК КПБУ Станіслава Косіора. Голова райради зауважив, що у травні 1932 з України вже вивезли продовольчі запаси, у червні весь посівний матеріал, а 7 серпня 1932 прийнята сумнозвісна постанова «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів» відома як «Закон про п’ять колосків». Людям по суті заборонили володіти їжею. За менше ніж місяць до 14 вересня відбулося 250 розстрілів. Тому, як зазначив Богдан Глова, ті сторінки історії потрібно пам’ятати, щоб такого більше ніколи не повторилося. 

  Присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять про невинно загиблих українців, поклали квіти до пам’ятника Скорботи, а місцевий священик УПЦ КП о.Микола Салабай відслужив панахиду за всіма жертвами голодоморів і політичних репресій. Під час проведення віча пластуни тримали у руках плакати з назвами областей, які найбільше постраждали під час голодоморів: Житомирська, Київська, Черкаська, Полтавська, Харківська, Сумська,Одеська, ін. Перед початком віче-реквієму його учасники пройшли ходою вулицею Петрушевича від міської ради до будівлі колишньої катівні НКВС, де запалили свічки та вшанували щирою молитвою замордованих комуністичним режимом краян, встановили корзину квітів. 

   Секретар Буської міської ради Людмила Рудіон розповіла про невинних простих людей з навколишніх населених пунктів та міст, які загинули у підвалах цієї будівлі, яка протягом 1945-1953 років слугувала в’язницею, закликала пам’ятати свою історію та шанувати героїв.