Сьогодні
на сесії Буської районної ради депутати підтримали звернення Львівської
обласної організації профспілки працівників державних установ України від
13.04.2018 № 5670 (звернення додається) та звернутися до Голови Верховної Ради
України Андрія Парубія щодо обов’язкового розгляду і прийняття у цьому році
проекту Закону України №5670-Д «Про забезпечення функціонування української
мови як державної».
Про
ситуацію, що склалася щодо розгляду
і
прийняття проекту Закону України № 5670 – Д
«Про
забезпечення функціонування
української
мови як державної»
Утверджуймо
рідну мову
Влітку
2012 року, тодішня Верховна Рада України, з відверто українофобською
більшістю, яку складали представники «Партії регіонів», був
прийнятий Закон «Про засади державної мовної політики», відомий як «Закон Ка –
Ка» (Закон Ківалова – Колісниченка) двох українофобів – регіоналів.
Загальновідомо, що приймався цей Закон регіоналами і комуністами з грубими
порушеннями регламентних норм, з чисельними маніпуляціями і спеціально
організованими бійками між депутатами.
Що
приніс горезвісний закон? Формально – закон стверджував українську
мову, як єдину державну. Проте в законі були закладені норми, які надавали
широку можливість продовжувати активне зросійщення в Україні. Російська мова в
«Законі Ка – Ка» дістала статус «регіональної», що
надавало місцевим органам влади, на жаль, в немалій кількості регіонів
проросійської, користуватися «регіональною» – російською на рівні з державною і
при цьому витісняти її з усіх сфер суспільного життя.
На
протести з цього приводу влада не реагувала. Час збігав, мінялась політична
ситуація в країні. Після Революції Гідності, втечі з України Президента і
«регіоналів» Верховна Рада своєю Постановою, 23 лютого 2014 року скасувала цей
ганебний «Закон Ка – Ка». Проте виконуючий обов’язки Президента України – п. О.
Турчинов побоявся підписати цю постанову. Уже тоді офіційно Москва була готова
ввести війська в Україну для захисту російськомовного населення від
«українських фашистів». У скорому часі був анексований Крим,
організована під виглядом сепаратизму – російська агресія на Донбасі.
Чотири
роки пройшло з часу скасування Закону Ківалова – Колісниченка, непідписаного
Постановою Верховної Ради, коли нарешті – 28 лютого 2018 року Конституційний
Суд України визнав цей Закон неконституційним і таким, що втратив чинність.
Як
позитив, слід відзначити, що за згадані чотири роки наші парламентарі зуміли
прийняти ряд Законів, які суттєво посилили становище рідної мови на радіо, в
кінематографі, державній службі, на телебаченні і в освіті. Але навіть
найпростіший аналіз позиції української державної мови на телебаченні, як її
ігнорують, в т. ч. Міністри, наприклад – Аваков, окремі народні депутати,
підтверджують, що в Україні продовжується зросійщення, а тому те, що зроблено в
сфері дезросійщення, явно замало. Потрібний додатковий новий Закон про
відродження, віками жорстоко, з людськими жертвами, знищувану українську мову.
Дуже прикро, але майже усі західні сусіди, особливо – угорці, вороже виступають
проти повноцінного відродження української мови в українській державі. Але нам
своє робить.
Добре
є те, що на сьогодні, після тривалих дискусій щодо декількох проектів законів
«Про державну мову» відбулася реєстрація громадського законопроекту
під № 5670 – Д «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
Поставили підписи під цим законопроектом 76 народних депутатів.
За
оцінками фахівців, цей законопроект за своїм змістом і нормами відповідних статей
є найбільш оптимальним для забезпечення повноцінного
вживання
української мови в усіх сферах життя в Україні, наприклад так само,
як російська – у Російській Федерації, німецька – у Німеччині і т. д.
Так
звучать за змістом найважливіші статті проекту Закону.
Ст.
1 визнає українську мову єдиною державною в Україні і дуже важливо, що визначає
її невід’ємним елементом конституційного ладу, а публічне приниження чи прояв
зневаги до української мови прирівнюється до наруги над державними символами.
Ст.
4 законопроекту зобов’язує всіх громадян України володіти державною мовою і
передбачає забезпечення кожному громадянину можливості для вивчення державної
мови.
Ст.
7 вимагає від громадянина, який претендує не державну посаду і працевлаштування
у сфері юриспруденції, медицини, в навчальних закладах, вільно володіти
державною мовою.
В
ст. ст. 9 – 34 законопроекту чітко і детально прописано застосування державної
мови в усіх найважливіших сферах суспільства, зокрема: у діловодстві (ст. 10),
судочинстві (ст. 11), Збройних силах (12), органах правопорядку (ст. 13), в
освіті (ст. 17), в науці (ст. 18), у телебаченні, радіомовленні (ст. 20),
друкованих ЗМІ (ст. 21), у сфері обслуговування споживачів (ст. 26), рекламі
(ст. 28). В названих сферах використання державної мови є обов’язковим. В
частині з них, наприклад – у сфері обслуговування споживачів, можуть поряд з
державною – українською, але не замість неї, використовуватися інші
мови.
Запозичили
автори законопроекту досвід ряду Європейських країн щодо створення державних
органів – Національної комісії зі стандартів державної мови та Центру
української мови. Комісія наділена правами визначати правопис і всі, без
винятку, стандарти української мови (ст. 40). Центр української мови
організовує іспити щодо визначення рівня знання української мови і видає
державні сертифікати про рівень володіння державною мовою (ст. 45).
Важливим
у законопроекті є те, що в ньому виписана норма, яка передбачає посаду
Уповноваженого із захисту державної мови (ст. 48 – 49), а також створення
Служби мовних інспекторів Уповноваженого, яка формується з 27
інспекторів (ст. 51). Основним завданням Уповноваженого і Служби мовних
інспекторів є забезпечення контролю за виконанням Закону і дотримання мовних
прав громадян України.
А
тепер – про вкрай важливу, державницької ваги справу. Як засвідчують
дані, розміщені в Інтернеті, на сайті Верховної Ради України, проект Закону
України № 5670 – Д «Про забезпечення функціонування
української мови як державної». Верховною Радою прийнятий
09. 06. 2017 року.
Надзвичайно
важливий проект закону уже стільки часу лежить без належної уваги народних
депутатів, Комітету Верховної Ради з питань культури й духовності. Названий
законопроект вимагає негайного розгляду і прийняття з ряду важливих причин:
Визнання
неконституційним Закону «Ка – Ка» створило умови, за яких жоден
рамковий закон, який регламентував би функціонування державної мови та інших
мов в Україні, є не чинними. Але це ще терпимо.
Друга
причина, на перший погляд, виглядає не складною і вирішення її є
реальною. Але певні політичні сили в Україні і за її межами, очевидно, роблять
все для того, щоб Рада VІІІ – го скликання, тобто нині діюча, не взялася за
розгляд цього проекту. Робиться ставка на наступне ІХ – те скликання Верховної
Ради України, яка за різними прогнозами, може бути не настільки
державоцентричною, патріотичною і відповідальною, щоб прийняти цей важливий
законопроект на підтримку державної української мови.
З
викладеного виходить, що нинішня Верховна Рада VІІІ – го скликання просто зобов’язана
розглянути і прийняти цей законопроект. А це означає, оскільки ми цю Раду
обирали, то ми зобов’язані заставити її це зробити.
Голова
обласної організації
профспілки
працівників
державних
установ
України М. Іванків
Немає коментарів:
Дописати коментар