В
1950 році Генеральна Асамблея ООН запропонувала святкувати 10 грудня як День
прав людини, бо саме в цей день в 1948 році цією ж організацією було прийнято
Загальну декларацію прав людини.
У
цьому документі задекларовано наступні принципи та права: рівність людей: усі
люди народжуються вільними та рівними в правах, незалежно від раси, кольору
шкіри, статі, мови, релігії тощо; право кожного на життя, свободу та особисту
недоторканість; заборона рабства і работоргівлі; заборона катувань або
жорстокого поводження; право кожного на правосуб’єктність; рівність усіх перед
законом; право на звернення до суду; заборона самовільних арештів; презумпція
невинності та заборона зворотної сили карного закону; право на свободу
пересувань та вибір місця мешкання; право на громадянство; право на шлюб; право
володіти майном; право на свободу переконань; право на мирні збори; право на
участь в управлінні громадськими та державними справами; право на працю та ін.
Загальна
декларація прав людини спонукала людство до розробки та укладання численних
конвенцій, декларацій та протоколів з прав людини: у 1948 р. було ухвалено
Конвенцію про попередження злочину геноциду та покарання за нього, в 1949 р. —
Женевські конвенції про захист прав людини під час збройних конфліктів, в 1950
р. — Європейську Конвенцію захисту прав людини та основних свобод, в 1959 р. –
Декларацію прав дитини, в 1966 р. — Пакти про права людини тощо. Також було
створено різноманітні установи та посади для більш об’єктивного дотримання
державами прав людини - Комісія ООН з прав людини, Верховний Комісаріат ООН з
прав людини, Уповноважений з прав людини та ін.
Запровадження
єдиної міжнародної системи захисту прав людини стало одним із найважливіших завдань
створеної після завершення Другої світової війни Організації Об’єднаних Націй.
Наріжним каменем у побудові системи захисту прав людини і стало прийняття
Загальної декларації прав людини.
Спираючись
на міжнародно-правові стандарти, проголошені в Декларації, у 1996 році Верховна
Рада України прийняла Конституцію України. В ній зазначено, що утвердження і
забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Конституція
України — основний Закон нашої держави — увібрала фундаментальні положення
Декларації, зокрема, щодо верховенства прав людини, рівності і непорушності її
прав, права людини на свободу і особисту недоторканість, на достатній рівень
життя тощо. За оцінкою експертів, положення Конституції України повною мірою
відповідають Загальній декларації прав людини.
Водночас,
на думку провідних міжнародних правозахисних інституцій, українське суспільство
є поки що далеким від реального втілення високих ідеалів Декларації. Велика
кількість наших громадян до цього часу не забезпечена мінімальними правами,
передбаченими цим Документом. Адже кожна людина має право на життя, особисту
недоторканність, рівність перед законом, право на працю та справедливу
винагороду за неї, яка забезпечувала б гідні людини та її сім’ї умови
існування, захист від безробіття, задовільний життєвий рівень, невтручання в
особисте та сімейне життя, недоторканність житла, свободу думки, совісті і
релігії, справедливий і неупереджений суд.
Щоб
покращити доступ громадян до правосуддя та правової просвіти в м. Буську вул.
Петрушевича 8. Тел:(03264) 2-11-12, працює Буський місцевий центр надання
безоплатної вторинної правової допомоги, який поширює свою юрисдикцію на
Буський, Бродівський, Камянка-Буський, Золочівський та Радехівський райони
де працюють бюро правової допомоги в м. Броди вул. Щурата 8. Тел: (03266)
25-113, м. Кам’янка-Бузька вул. Я. Мудрого 17 б. Тел: (03254)23-069, м. Золочів
вул. Валова 4. Тел: (03265) 70-091, та м. Радехів вул. Відродження 7. Тел:
(03255) 41-079, Безоплатна правова допомога стала доступною послугою, якою
можуть скористатися всі мешканці нашого краю.
Якщо
порушені ваші права - звертайтеся до Буського місцевого центру або до бюро за
правовою допомогою. Ми працюємо для вас.
Іван
Скочко, директор Буського місцевого центру надання
безоплатної вторинної правової
допомоги
0 коментарі:
Дописати коментар