Галицька Венеція перетворилася на смердючий відстійник

Мешканці райцентру, що проживають у мікрорайоні поблизу Буського консервного заводу знову звертаються до представників влади, щоб вони вжили невідкладних заходів до зазначеного підприємства, що на їх думку отруює навколишнє природне середовище нестерпним смородом, який люди терплять вже не один рік. Вже не один рік місцева влада годує людей обіцянками «взяти на контроль» це питання, однак віз й нині там. Людям уривається терпець, вони заявляють, що готові діяти радикально, бо нестерпно, щоб лелече місто Буськ було смердючим відстійником.

    Подаємо звернення мешканців, що підписали Звернення:

   «Звертаємось в редакцію з проханням допомогти у вирішенні наболілого питання, яке турбує мешканців Буська. Уже не перший рік люди, котрі проживають у мікрорайоні Буського консервного заводу (вулиці Польна, Троянд, Злуки, Липнева, Довженка та інших прилеглих до них вулиць) потерпають від нестерпного смороду, який доноситься з сусіднього харчового підприємства. 

 Причиною цього, на нашу думку, є злощасний причеп з рибними відходами, яку переробляє завод. Він цілодобово знаходиться на території заводу неподалік житлового масиву і потихеньку гниє, отруюючи життя людей, які живуть поруч, та створюючи екологічну загрозу. 

  І якщо в холодну пору року із запахом ще, так би мовити, можна миритися, то в 30 – градусну спеку сморід від рештків гнилої риби стає просто жахливим! А поруч – великий 32 – квартирний будинок, в якому проживає чимало дітей та літніх людей. Для них у жарку літню пору вийти на вулицю просто подихати повітрям стає проблемою! Доки можна отруювати людей?! Обурені бущани впродовж декількох років зверталися  до місцевої влади з приводу ситуації, та, на жаль, отримували  лише обіцянки «взяти на контроль» це питання, а горе – господиня Буського консервного заводу Марія Діжак вперто ігнорує наше прохання забрати причеп подалі від житлового масиву або забезпечити належне утилізування відходів. Напевно, їй заклало ніс і вуха та засліпило очі, бо нічого не чує і не бачить, а, може, й не хоче бачити, бо ніщо її не цікавить, окрім власного збагачення. Як діяти в даній ситуації? Кому скаржитися? І що зробити для того, аби нарешті почули людей?! Напевно, слід вдатися до радикальних заходів?!».

  Нагадаємо, минулого року теж піднімалось питання смороду. Тоді міський голова Буська заявив, що відповідні запити перевірити діяльність підприємства вже були подані  у певні обласні контролюючі структури. Навіть обласна екологічна інспекція звернулася у Кабінет Міністрів України з проханням включити у план перевірок Буський консервний завод. Однак на тому все й завершилось. 

    Ми зателефонували до Буського консервного заводу, однак нам повідомили, що директорки заводу на місці немає і з журналістами "Буського медіа порталу" не бажають спілкуватись. Ми не раз намагались отримати коментарі від керівництва заводу ще у 2017 році телефонуючи до них (про це ми інформували читачів) щодо даної ситуації, але ніхто на звернення не реагував. Однак після низки публікацій стало зрозуміло, що керівництво заводу ніж вирішувати проблему, намагається її ще більше роздути, звинувачуючи та закриваючи рот журналістам.

   У 2017 році дане підприємство відзначились гучним скандалом через поставку неякісної продукції військовим підрозділам, які перебувають у зоні АТО. Тоді військові виклали у соцмережі фотодокази тушонків, де м’яса не виявлено, після виплавки жиру одні шкурки. Волонтери підтвердили інформацію і додали, що тушонки цього виробника навіть собаки не їдять.

   А родич директорки заводу, при знайомстві з журналістом нашого видання почав погрожувати йому та на адресу журналістам газети «Воля народу». Чоловік міцної статури поводився агресивно і зухвало. На прохання прокоментувати ситуацію, почав сипати погрозами на усіх журналістів району. Тоді вдалось з’ясувати, що це родич директорки заводу – Діжак Володимир Володимирович. У 2015 році на місцевих виборах цей агресивний чоловік намагався потрапити в депутати Буської районної ради... від партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність».  

  На сторінці соцмережі Facebook Діжак В.В. виклав листа №23 від 29 травня 2017 року від директора Буського консервного заводу до редактора часопису «Воля народу» у якому, йдуть звинувачення, що статті журналістів мають корумпований та замовний характер.  Виходячи з цьому напрошується висновок: а скільки бійці АТО на передовій заплатили журналістам за те, щоб опублікували їхнє звернення до керівництва Буського консервного заводу щодо неналежної якості продукції? Тож не виняток, що й мешканці Буська також щороку платять журналістам, аби нагадати про черговий сморід у Галицькій Венеції, бо влада людей не чує, а займається передвиборчими гонками.