Бій на станції Крути – ми пам’ятаємо!

   У переповненому читальному залі районної бібліотеки зібрались усі бажаючі, представники громадськості, учасники АТО (ООС), влада, з метою пригадати ті трагічні сторінки історії України, той подвиг молодих хлопців, які вірили в українську державу.

   Історик за освітою Богдан Глова розповів, що тодішня українська влада до останнього сподівалась на успішні переговори з Росією про дозвіл на існування Української Республіки. Одразу після приходу до влади більшовиків 25 жовтня за старим календарем (7 листопада за новим) 1917 року Центральна Рада приймає ІІІ універсал, за яким проголошує Українську Народну Республіку. Але проголошення УНР в складі Росії не рятувало ситуацію. Наступ більшовиків триває і вже в грудні червоні окуповують Харків і проголошують там УРСР зі столицею в Харкові. Бачачи, що переговори результату не дадуть, 9 січня за старим календарем (22 січня за новим) 1918 року Українська Центральна Рада приймає ІV Універсал, згідно з яким УНР нарешті проголошується незалежною, вільною суверенною державою українського народу. Правда це одразу ввело УНР в офіційний стан війни.

  Богдан Глова наголосив, що якщо ще літом 2017 року вірного Центральній Раді війська було біля 300 000, то станом на січень 2018 року залишилось в межах 15 тис. Військо було практично розпущене. В питанні ведення пропаганди українська влада програла з тріском більшовикам. Вірними УНР залишилась патріотично налаштована молодь, переважно студенти. В університетах, особливо в університеті Св. Володимира, Київському народному університеті та старших класах Київських гімназій почали утворюватись, так звані, студентські Курені. Створений Студентський Курень січових стрільців.

  26 січня прийшла звістка з-під Бахмача про негайну потребу опору більшовикам. На Україну зі сходу рухалось двадцятитисячне військо під командуванням В. Овсієнка, а з північного сходу 6000 московських та петроградських червоноармійців і матросів з кулеметами та артилерією під командуванням Михайла Муравйова, який взяв на себе керівництво всім наступом.

  Голова райради зазначив, що одразу на другий день після звістки про наступ більшовиків, захищати Україну прибула перша сотня Студентського Куреня.

  28 січня 1918 року майже 300 кадетів та біля 80 бійців вільного козацтва, які порівняно зі студентами мали хоча б якусь військову виправку, всього біля 400 бійців під командуванням А. Гончаренка зайняли оборону на станції Крути. На ранок 29 січня чотирьохтисячна армія матросів та червоногвардійців розпочала наступ. Перший загін української розвідки біля 30 чоловік був захоплений в полон і одразу розстріляний. Молоді хлопці встигли лише заспівати Гімн України.

  Біля 5-ти годин ішов кривавий бій. Набої в українців закінчились. За підрахунками істориків загинуло біля 300 українців та біля 2000 червоноармійців. Проте, це дало можливість відтягнути час, зокрема через розібрану українцями  колію, більшовики втратили 4 дні. Українська влада встигнула підписати Брест-Литовський мирний договір, в результаті чого отримати міжнародну допомогу та звільнити українські землі від більшовиків.

  19 березня 1918 року українських бійців перепоховали на Аскольдовій горі в Києві. Михайло Грушевський тоді назвав усіх загиблих українців героями. Події тих часів перегукуються уже з сучасними подіями, сучасними боями біля населених пунктів Дебальцево, Іловайськ та інших, де уже в ХХІ столітті українці віддали своє життя за Україну. І подвиг усіх цих хлопців ми повинні пам’ятати, наголосив Богдан Глова.