«ЯБЛУНІВКА КРІЗЬ ВІКИ»

Зовсім недавно книгу з такою назвою випустило Товариство "Бужани" у Буську 2016 року, у ній  312 сторінок, з багатьма фотографіями і  копіями різних документів. Авторами книги стали Михайло Зозуля – інженер-енергетик, і – Роман Бучко – вчитель. Вони навіть не є уродженцями ні села, ні цього краю, але взялись за такий нелегкий труд.

    За словами українського краєзнавця, мешканця Буська Тараса Дишканта, книга писалася довго та важко.

     З півночі і із-заходу до цього села і сьогодні дотикаються великі лісові масиви. У Другу світову з цього лісу до села Яблунівка приходили за провіантом, за інформацією чимало партизан різного спрямування: українські, прорадянські, польські: Армія Крайова, Армія Людова, а ще була навіть «єврейська партизанка»... і всі хотіли їсти.
     На околиці села знаходиться так зване «Камінне поле» – найбільш вірогідно, що це прильодникова морена, із якої люди добували каміння для власного будівництва, але це  потребує дослідження спеціалістів з географії.
    Село Яблоновка заклав у 1746 році польський магнат Йосиф Яблоновський, який і в Буську одну частину міста назвав Яблоновом, але ця назва тут не прижилася...

Замітка про Яблунівку в польському 

«Словнику королівства польського та інших 

країв слов`янських». 

  Як пишуть автори на сторінці 15 книги – «Всі буські старости з родини Яблоновських відзначалися великими амбіціями, жадали почестів та слави...».
    «Згідно австрійського земельного опису села 1845 року в Яблунівці налічувалося 74 господарств – С.20-22, автори тут подають навіть список тодішніх господарів. У цьому списку ми зустрічаємо 12 раз прізвище Вовк, є ще Бербеки, Поцалуйко, Ковалик, Смага , Куп’як, Мазан Паробочий та інші.
    У 1869 році була збудована дерев’яна церква св. Дмитрія - С.23. А у 1890 році в селі проживало 767 чоловік із них 697 русинів (українців), 47 поляків і 23 єврея.

     В 1900 році в Яблунівці реєструють читальню «Просвіти».
    У 1919 році в бою за Яблунівку відбито «два французькі кулемети з чималою кількістю набоїв» – С.41. Це була армія польського генерала Й. Галлєра, яку озброїв  Захід для боротьби із російським більшовизмом-комунізмом, але все закінчилося боротьбою з українським військом, яке боролось за Незалежну Україну!..
    «Просвіта була закрита з вибухом Першої світової війни 1914 році, а відновила свою діяльність тільки у жовтні 1924 році – С.46.
   У ці роки Польський уряд проводив колонізацію українських земель, із Центральної Польщі було переселено 60 польських родин і заселено землі на південь від села. У 1934 році польська влада поділила село Яблунівку на Руську і Польську, де відповідно проживали 908 і 417 чоловік, із них 754 і 7 були українцями – С.49.

    Зимою 1940 році цих польських колоністів Радянська влада вивезла у Сибір, а 22 травня 1941 року у Сибір вивезли вже перші    родини українців –С.75-76.

   У Вербну неділю, в кінці квітня 1945 року українські повстанці провели вдалу операцію, напали на районний центр Радехів і визволили з тюрем близько 200 заарештованих. Але були, ті, які повірили у світле майбутнє російсько-радянського світу і йшли до нього на службу, зрадивши перед тим своїх побратимів. Одного такого навіть призначили участковим у рідному селі Яблунівка, він ходив і очевидно, що спав із зброєю, боявся помсти.
   Осінню 1946 року запроданець гуляв на  весіллі у «повному озброєнні» і був тут привселюдно застрелений українським бійцем, який був перебраний у жіночий одяг – С.88.

   У Яблунівці народився і жив, і боровся за вільну Україну - Дмитро Куп’як, «проти якого у 1964 році Російська  імперія оголосила Третю Світову війну», – так у передмові написав В. Барладяну до книги Куп’яка «Спогади нерозстріляного», яка вийшла друком у Торонто 1991 році, а у 1993 році була перевидана у Львові в Каменярі...

  Після смерті Д. Куп’яка частина його бібліотеки була перевезена і передана Буській районній бібліотеці.